Лисичка подала у суд таку бамагу:

Що бачила вона, як попелястий Віл

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,

Їв сіно, і овес, і сіль.

Суддею був Медвідь, Вовки були підсудки,

Давай вони його по-своєму судить

Трохи не цілі сутки.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м’ясиво»,

Ведмідь сердито став ревіть.

«А то він сіно їв!» - Вовки завили.

Віл щось почав був говорить,

Да судді річ його спочатку перебили,

Бо він ситенький був. І так опреділили

І приказали записать:

«Понеже Віл признався попеластий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать

І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать».
________________
Євген Гребінка (перша пол. ХІХ ст.)