Десь там, певно, у Каміннім
Достигают вишні,
А ми з Йваном у Нью-Йорку
Уже зо три тижні.
Роботу-смо напитали,
Квартиру наймили,
Убралисі троха в пірі,
Дзиґари купили.
Та й зайшли раз на вулицю
(цілком віпадково),
Там, де у них за доляри
Дівки до любови.
Стоят собі, шкіріт зуби,
Аж видко утробу,
А хлопи їх вібирают -
Гі би в нас худобу.
Чисте чудо, люди добрі...
- Тікаймо, Іванку!
А він собі там сподобав
Якусь негритянку.
Я й'го прошу, я й'го молю:
- Не грай, Йване, кіна,
В тебе ж дома Василинка,
Як пластьинка сіна.
Жінка, - кажу, - на півсела,
Хоч малюй картини,
А ти найшов чорну малпу,
Як п'єц з середини.
А Йван мені: - Яка жінка
Посеред Нью-Йорка!
Ти, Михасю, у любови
Тупий, як махорка.
Бери тоту конопату,
А я чорношкіру,
Та йдем цяпку побалдіїм
До них на квартиру.
Лиш доляри, - каже, — мусим
Добре затайити,
Дамо рано їм купони -
Най йдут в банк міньити.
А я, дурний, погодивсі -
Мусів тихо сісти,
Бо з Йваном сі перечити,
Як з шмаркатим їсти.
Та й вже дивлюсі на свою:
Файні очи й брови,
Шкіра біла, як в людини,
Лиш худа, як ровер.
А на Иванову як глипну,
То аж мене нудит,
В'на й'го точно се'ї ночи
До смерти напудит.
Прийшли ми вже до тих дівок,
Сіли-смо на ліжко,
Тай дали нам вони кави,
Вина по кілішку.
І, певно, щось досипали
До кави в горньита,
Бо ми вбідва зразу вснули,
Як малі пацьита.
Збудилисі десь під ранє
В смітярці за містом -
Напівживі, посинілі,
Голюсінькі чисто.
Отак-їсмо побалділи
Й кавалєрували -
Пішло шматі і купони,
А з ними й доляри.
Отак тобі, Михасику,
Що Йвана-с послухав;
Бодай би ти, Йванку, баби
Сто років не нюхав!
Ой, сходило ясне сонце
Понад окіяном,
Затужила якась птаха
Над нами з Іваном.
А ми, бідні, повставали,
Зачьили шукати,
Чим би своє грішне тіло
Трохи повкривати.
У них там мой на смітярці,
Як в нас в магазині:
Я найшов тогди райтузи,
Шо маю й донині.
Мусів лише дріт всилити,
Бо ґумки не мали,
Потім найшов камизельку,
Два ліві сандали.
А Іван в якусь церету
Гет цілий обвивсі...
Аби він був ще мацьонький
Пипков удавивсі!
Добралисі ми додому,
Десь під кінець ночи,
То вже сі нам кавалєрки
До смерти не хоче.
Тепер знаїм: в кого в думці
Пустота, батярка,
Чужі баби і горівка-
Того жде смітярка.