Запитала раз матуся малого синочка:
-Синочку, ким ти станеш, як виростеш?
А малий з пiсочку:
- Iнженером я не буду - там мала зарплата,
Буде мене жiнка гризти, як ти мого тата.
- Лiкарем менi не стати - я боюся кровi,
А ще треба купу грошей, щоб вчитись у Львовi.
- Вчитель, мамо, не заробить зараз i на лiки.
Або будуть вiдмiнники, або всi калiки.
- Космонавтом - я не хочу, мене крепко нудить,
У ночi, коли я сплю, мене й муха будить.
Посидiв малий з годинку на вiдрi в пiсочку.
Встав, насупив свої брови, поправив сорочку:
- Хочу їздити на джипi, їсти в ресторанi,
Телевiзора дивитись на шкiрянiм диванi,
На Гаваях вiдпочити...,- задумавсь синочок.
Мама встала з лавочки, вийняла платочок
I не вiрить своїм вухам, що сказав синочок.
Затремтiла у руках баночка з кефiром:
-Ким же ти, синочку, будеш?!
-Мамочко, БАНКIРОМ...