Сьогоднішній день bрозпочався як зазвичай починається робочий день. Нестерпно важко підніматися з теплого ліжка. На автоматичному режимі надзвичайними зусиллями змушуєш себе вилізти з-під ковдри і прямувати до ванни. Це все, звичайно, після півгодинного переведення будильника, яке називається в народі просто - "ну ще 5 хвилинок і встаю".А перед походом у ванну не забути увімкнути чайник, бо ж потім це виллється в безглуздо витрачений час, який можна було би гарненько проспати. Але як воно ведеться, у ванній проводиш більше часу ніж планувалося, бо ще знайшовши попою приємну опору можна це трошечки подрімати, поки протікає холодна вода і не потече гаряча. І так вода тече уже кип"ятком, колонка скоро рване від нагріву, а ти спиш собі солодко сидячи на унітазі, чи на кошику для брудного сміття чи ще десь у затишному куточку ванної кімнати. Добре, коли в тебе немає киці. Бо не маючи киці, ти спросоння зриваєшся з місця саме в той момент, коли колонка починає вже генерувати такі звуки, від яких мозок починає посилати в організм міоклонічні судороги такої сили, як землетрус у Японії, ламаючи на своєму шляху дрібні предмети і перекидаючи великі, ударяючись мізинним пальчиком ноги об одвірок або поріг біжиш до крану, мацаєш воду, обпікаєш руку і з дикими криками і брудною лайкою вивалюєшся із ванної кімнати вже прокинувшись остаточно. А коли в тебе є киця, то цей самий процес ще ускладнюється акробатичними піруетами у виконанні киці і твоєму виконанні, а також тілесними ушкодженнями більшої складності ніж удар мізинним пальчиком ноги об одвірок чи поріг. Тому, як результат відвідин ванної кімнати, у випадку, коли в тебе є киця, ти отримуєш подряпини на ногах (при падінні кицьки з колін, де вона мирно спала доки у хазяїна не почалася міоклонічна судорога), забиту гомілку (при намаганні уникнути падіння великого предмету на кицю, яка безпорадно бігає у тебе під ногами) та пошкодженої п"ятки (при наступі на поламаний дрібний предмет у процесі подолання на одній нозі коридорного простору, тримаючись за мізинний пальчик ноги після удару об одвірок чи поріг). Вся ця процедура займає не багато не мало 7-8 хв всього-навсього, якраз поки не закипить чайник. Будемо вважати, що чайник електричний і вимикається сам, бо якшо він на плиті, то прокидаєшся у ванній ти не від реву колонки а від шипіння чайника з якого випаровується вже остання крапля води

Вилаявшись гарненько на всі ці трафунки, і між цим на кицю, розповідаючи їй про те ким була її мама і двоюрідна бабця (якщо вона є, але навіть якщо вона живе з тобою у квартирі, то її ніби і не існувало ніколи, бо вже за звичкою вона ховається деякий час за диваном) ти йдеш спокійно чистити зуби.Зробивши всі водні процедури, зокрема ретельнійшим чином вимивши голову і намотавши на неї рушника, прямуєш на кухню, де вже встиг закипіти і вимкнутися чайник. Поспіхом робиш собі чаю, чи кави, чи ще якогось напою, розсипаючи за законом спізнювання цукор, однією рукою відчиняєш холодильник у пошуках чогось їстівного на сніданок, а іншою наливаєш водички у кружечку. Зробивши висновок, шо заглядання в холодильник було ще однією непоправною помилкою, береш масло і хліб і готуєш собі скромненький студентський сніданок. Поки в кружці вистигає напій береш косметичку і починаєш чаклувати над сьогоднішнім образом. Розуміючи, що часу на твоє перебування вдома вже залишилося не так багато, киця (якщо вона є) починає пронизливо нявчати і тертися об ногу. Кидаючи все з рук ти, задля заспокоєння тварини, знову намагаєшся відчинити холодильник і дістати корм. Але, зрозумівши твої наміри, киця, також намагаючись прорватися на передній фланг до холодильника, кидається тобі під ногу і ти, мало не розбивши лоба, спиняєшся майже в холодильнику. Часу на вияснення відносин з кицькою немає, тому ти вкотре пояснюючи киці, ким була її мама і двоюрідна бабця, тримаючи пачку корму, ідеш давати киці їсти. Повертаєшся до свого місця за столом на кухні, продовжуєш працювати над образом. Закінчивши мистецький марафон розумієш, що часу на сніданок вже нема, бо ще треба одягнутися. Біжиш до кімнати з одягом і починаєш витягати наряди з шафи. Бо поки ти лежиш і переводиш будильник щоб ще трошки поспати, то це ти мотивуєш ще одним - "я думаю, що маю одягнути". Звичайно ці думи нічим не закінчуються, тому ти хапаєш перше, що торкнеться твоєї руки, якимось чином безпорадно намагаєшся одягтися, поглядаючи одним оком на годинника, а іншим на кицю, яка вже приготувалася атакувати твою ногу.
Усвідомлюючи, що ти вже спізнюєшся так, що ніяке прискорення не допоможе тобі з"явитися на роботу о 9 годині, але є шанс елегантного спізнення на 15 хвилин, ти вже одягнувшись намагаєшся натягти на себе взуття. Ці намагання супроводжуються сопінням і де-по-де вигуками для відлякування киці. Завершальним етапом епопеї виходу з дому являється вибігання з дверей іпо дорозі хапання всіх зайво-необхідних речей накшталт додаткових серветок, банана, кількох цукерок і навушників від телефону. Добігаючи до зупинівки, ти згадуєш про забуті окуляри, рукавички і залишені на столі уламки дрібних предметів, які можуть бути необоротно загублені десь в квартирі кицею.
Далі буде...