Наум Грач поїхав до родичів до Києва. Повернувся у Жмеринку і розповідає:
– І шо казать, у Києві такі жівут і помірают нє так, как в нас... Вміраєт Суркіс, погода – як на курортє! Похоронна процесія – 50 „мерсів”, куча родичів, друзів!
– Вміраєт нє такой баґатий пуріц, а так трохі бєднєє. Погода теж хороша, но вжє нє такая. Гроб вєзут вжє у автобусє, похоронна процесія – штук 20 машін і нє такіх козирних...
– А єслі вмирає такой сібє обичний чєловєк, погода так сібє... Всє їдут в одном автобусє, родичєй мало...
Наума запитують:
– А шо, когда уміраєт совсєм бєдняк?
– Когда вміраєт бєдняк – дощ як із вєдра! Машин нєма, родичєй нєма. Бєдняк ідьот пішком на кладбіще і сам ложітся в могілу...