Ввечорі п’яний п’ятнадцятирічний син приходить додому. З ним під ручку – якась п’яна жінка з опухлим обличчям, невизначеного віку, погано вдягнута, ну власне, бомжиха. Син каже:
– Тато, мамо! Це моя дівчина! Її звуть Степаніда! Вона на восьмому місяці вагітності! І буде в нас жити!
У батьків повідвисали щелепи... В шоці! Побіліли як сніг... Син посміхається:
– Не хвилюйтесь! Я пошуткував! Її звуть Таня!