Привиди і примари бувають різні. Пальму першості тримають привиди люди. Далі йдуть примарні тварини домашні, дикі або взагалі аномальні. Не залишаються осторонь і вироби людських рук - будинки, автомобілі, літаки і навіть танки. Але, виявляється, існують поїзди-примари - склади, не зазначені ні в одному розкладі. Вони цілеспрямовано кудись йдуть, і зупинити їх неможливо...

Почнемо, мабуть, з трагічної історію, що трапилася з Петером Краузе 17 червня 1997 року. До того часу він вже 15 років водив товарні склади за однією з глухих німецьких залізничних гілок. І ось, з деяких пір, під'їжджаючи до невеликої станції, він став бачити близько рейс будиночок, звідки кожен раз при наближенні поїзда виходив сивоволосий старий з жовтою хусткою на шиї і йшов прямо по рейках.

Природно, Краузе, побоюючись задавити людину, задіяв аварійне гальмування, але старий кожен раз кудись зникав. Помічник Петро кожен раз дивувався - ніякого старого він не бачив. Ці видіння регулярно повторювалися протягом півтора років. На машиніста вже почали косо поглядати, тому той, доведений до ручки, нарешті вирішив звернутися до психіатра.

Лікар обстежив пацієнта і визнав його цілком психічно здоровим. Втім, він порадив змінити місце роботи – тобто змінити маршрут . Краузе пішов і почав працювати на іншому маршруті. Старий його не турбував - аж до 17 червня...

Як розповів потім помічник машиніста, Петеро спокійно проїжджав у той ранок повз чергову станції. Раптом після станції близько колії було видно вже знайомий будиночок, з якого на шляху невпевненою ходою вийшов старий чоловік з жовтою хусткою і рушив по шпалах назустріч тепловозу. Але Краузе, немов загіпнотизований, швидкість знижувати не збирався. Тоді помічник крикнув: "Стій!" Петро повільно повернувся до нього.

"Людина на рейках!" - ще раз крикнув помічник. "Де?" - спокійно запитав Краузе. "Господи! Там, попереду, з жовтою хусткою на шиї!" - відповів помічник. У відповідь Петро розреготався: "А, той самий! Скільки разів я його вже переїжджав, а він все залишався живий!" У наступну секунду почувся глухий звук удару людського тіла об відбійник тепловоза, і помічник сам смикнув гальма...

Коли потяг зупинився перед машиністами постало жахливе видовище: на залізничному полотні лежали фрагменти тіла нещасного. Весь перід тепловоза був заляпаний кров'ю. Побачивши, що він накоїв, Петер втратив свідомість...

Помічник затягнув його в кабіну і рушив вперед, до наступної станції. Там він передав бездушного машиніста поліцейським. Незабаром суд звинуватив Краузе в навмисному вбивстві і направив відбувати термін у в'язницю в Шварцвальді. Лікар, який консультував Петера до трагічного випадку, довго ходив по судових інстанціях, доводячи, що він невинний. І перегляд справи не змусив себе чекати: Краузе звільнили з в'язниці і... перевели в психіатричну лікарню.

Іноді примари людей зустрічаються в самих поїздах. Наприклад, британський полковник Еварт одного разу при переїзді з Керлайза до Лондона замкнувся у своєму купе і задрімав. Незабаром він прокинувся від дивного відчуття і зауважив, що на полиці навпроти сидить жінка в чорному. Її обличчя було покрито густий вуаллю, і вона не відриваючи погляду дивилася вниз. Еварт ввічливо привітався, але жінка не відреагувала на звук людського голосу. У відповідь вона почала погойдуватися і наспівувати, як співають колискову. Однак дитини на її руках не було...

У цей момент поїзд різко загальмував, і на полковника зверху впав його власний важкий чемодан. Від удару Еварт на деякий час знепритомнів. Отямившись, він вийшов дізнатися у провідника, що було причиною настільки різкого гальмування. Провідник заспокоїв полковника, сказавши, що не трапилося нічого страшного і що вони скоро поїдуть далі.

Повернувшись в купе, полковник, до свого здивування, жінки в чорному не виявив. Після недовгих розпитувань сусідів виявилося, що її взагалі ніхто не бачив. І лише потім Еварт згадав, що, лягаючи спати, він замкнув купе зсередини, так що ніхто і не міг увійти в нього ззовні...

Згодом полковник дізнався, що на даному маршруті час від часу з'являється примара жінки в чорному. Одного разу, коли вона їхала разом зі своїм коханим, той далеко висунувся з вікна поїзда і проводом йому відрізало голову. Тіло без голови впало жінці на коліна. Коли поїзд прибув до Лондона, працівники залізниці виявили жінку, яка тримає тіло коханого на колінах і тихо співає колискову. Після цього випадку вона зійшла з розуму, а через кілька місяців померла і, судячи з усього, перетворилася в примару.

14 липня 1995 року прапорщик Антон Пилипович Гнатюк, командир повітряного взводу однієї з частин ППО України, повертався з відпустки до Полтави через Київ. Квиток йому вдалося дістати тільки на ранковий поїзд. Оскільки грошей на готель не було, а поспати в теплі все-таки хотілося, Гнатюк відправився в парк відстою пасажирських поїздів, маючи намір домовитися з провідниками. Але ті один за іншим відмовляли Антону в нічлігу. Діставшись майже до кінця парку і майже втративши надію на здоровий сон, Гнатюк побачив в самому кінці пасажирський потяг явно довоєнного будівництва. "Напевно, кінореквизит", - подумав він і попрямував до вагонів.

Склад зустрів його мертвою тишею. Як тільки офіцер взявся за ручку вагонної двері, крізь тіло начебто пройшов потужний електричний розряд... Втративши свідомість, Гнатюк впав на насип. незабаром на нього наткнулися працівники залізниці і викликали "швидку", яка доставила постраждалого в лікарню. Пізніше працівники дивувалися (мовляв, як Гнатюк міг на порожньому місці отримати удар струмом?), адже поїзд-примара відразу після цієї події зник. Лікарі зафіксували наслідки сильної електротравми, ніби Гнатюк схопився рукою за оголений провід високої напруги...

Ось ще кілька випадків спостереження поїздів-примар. В 1986 році на вузловій розв'язці біля станції Солнцево Київської залізниці машиніст приміської електрички раптом побачив перед собою останній вагон якогось старовинного поїзда, який невідомо як виник на колії. Включивши гальма, машиніст одразу ж повідомив про це в диспетчерську. Зіткнення вдалося уникнути, а поїзд-примара через кілька хвилин зник...

Вкрай загадкова подія сталася в 1929 році на залізничному вокзалі в Цюріху. До платформи, від якої кілька хвилин тому відійшов експрес "Європа-люкс", підійшов склад з декількох синіх довгих вагонів і розкішного червоно-чорного паровоза, що дав гучний сигнал. Черговий по станції і машиніст деякий час з неприхованим подивом дивилися один на одного - черговий дивувався, що це за поїзд і звідки він тут взявся.

Нарешті локомотив, випускаючи клуби диму та пари, рушив, швидко набрав хід і незабаром зник. Черговий поспішив повідомити станції по шляху проходження невідомого поїзда про його прибуття, але, як виявилося, до найближчої станції склад не дійшов - здавалося, він розчинився в повітрі...

В шоці був і машиніст товарного складу, 2 лютого 2002 року, що наближається до станції Плавні-Пасажира (Україна). Раптово в якихось п'ятдесяти метрах виник... склад явно довоєнного будівництва - паровоз і шість-сім вагонів! Коли зіткнення здавалося неминучим, склад так само таємниче зник...

Загалом, не зайвим буде згадати ще раз ємну фразу на станційному плакаті: "залізниця - зона підвищеної небезпеки". Будьте обережні...
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Матеріал взято з сайту http://smishok.com/neymovrne/1783-potyagi-primari-prividi-v-poyizdah.html