Сніговик

— Сніговику, сніговику,
Скажи нам — а навіщо
Тобі дали мітлу таку,
Яка за тебе вища?

— Я нишком-тишком уночі
Сніг підмету з дороги,
Щоб діти, в школу ідучи,
Не замочили ноги.

— Сніговику, сніговику,
Скажи-но — а навіщо
На голові твоїј стирчить
Відрище-здоровище?

— А щоб тоді, як місто спить,
Малечі ковзанки залить
Чи в заметіль кудлату
Синиць туди сховати:
Нехај собі сидять під ним,
Неначе це — пташиниј дім.

— Ну, а твоя морквина-ніс
Навіщо, розкажи-но?

— Якби колись пішов я в ліс,
То я б зајцям її одніс,
Бо це — для них морквина.

— Сніговику, сніговику,
Ще трохи нас послухај:
Навіщо в тебе рот такиј —
Од вуха і до вуха?

— Ну, це відомо кожному:
Без посмішки —
Не можу я!

Анатоль Костецькиј