Мала жінка чоловіка — пияка страшного
Та й хотіла відучити його від спиртного.
Забрів якось той п'янюга десь на кладовище,
Впав у яму неглибоку, спить, аж носом свище.
Знайшла його бідна жінка, сіла біля ями,
Заливається сльозами, примовля словами:
— Покійничку любесенький, чоловіче рідний!
Принесла я тобі їсти, покійничку бідний...
А той з ями виткнув носа: — Та годі там хлипать!
Нащо мені твоя їжа? Неси краще випить.
Це простенька побрехенька, та в моралі сила:
Не всякого горбатого виправить могила.