Водить батько зоопарком хлопчика малого.
— Ти ж уважно придивляйся,— поучає строго.—
Он двогорбий верблюдяра, корабель пустині.
Бач, у нього, дармоїда, два горби на спині.
Він до їжі як дорветься, то вже не зіває:
Сам по горло нажереться і в горби напхає.
О, дивися! Встав на ноги, до бар'єра суне...
Можеш, синку, дулю дати. Ось побачиш, плюне.
А хлопчина рад старатись! Роздражнив тварину,
Тицьнув дулю й заховався батькові за спину.
Як крутнеться та як плюне бісова худоба!
Заліпило батьку очі, заплювало лоба.
Батько хлопця смик за вухо, потім за волосся.
— Ну яке ж ти стерво,— каже,— в коготи вдалося?