Домовчались, земляки, в тіні достоялись?
А нові більшовики нахабства набрались,
Відсиділись в депутатах, підняли забрала,
Бувший наш Колесніченко і їхній Ківалов.
Побратались, об’єднались, показали ікла,
Та на мову ошкірились, аби вона зникла,
Їм, бач, хочеться російську, бо нашої мало,
А їдять же українські паляниці й сало.
Та, ще й зиск хороший мають з нашого народу,
Україну ж – зневажають, ненавидять зроду;
Не поможе тепер осуд, слова не зарадять,
У доброго газди й свині, де їдять – не гадять.
Усю погань цю мерзенну, наче купу гною,
Треба вимести з країни брудною мітлою,
Щоб приблуди, їм подібні, завжди пам’ятали,
Щоб колесами котились, п’ятами кивали.