Десь півроку тому, на другий тиждень перебування на Полтавщині снідаємо манною кашею: я, мої колеги з Києва, Луганська та Запоріжжя і один місцевий з Лохвиці, Руслан. Спробувавши сніданок, останній дивно дивиться на нього й каже: "I love kakashka!" - чистюсінською навіть не англійською, а австралійською (не "ай лав", а "ай лов"). Ми всі роззявляємо роти й широко розплющеними очима дивимося на Руслана. І тут він, не розуміючи причин нашої спантеличеності, повторює з розстановкою: "Ловка кашка!". До нас нарешті доходить: Руслан хвалить манну кашу). Пауза. Регіт.))