Створив Господь мавп.
А тодi дивиться - ні, людина все ж краще. Ну, збирає вiн всiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали! Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса! Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д.
Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне на них:
- я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
- "А ми па-украiнскi нє панiмаєм!"