СССР, который мы потеряли.

915067

915067 1266678

Сабантуй. Фотограф Ю. Филимонов, 1980 г.

915067 1266679

В дороге.

915067 1266680

Дети и БелАЗ, Минск, 1980 г.

915067 1266681

Нашли птенчика. Фотограф Юрий Приведенцев, 1964 г.

915067 1266682

Колодезных дел мастер. Фотограф П. Кривцов, 1982 г.

915067 1266683

Радость труда, 1977 г.

915067 1266684

Женщина с суповым набором. Новокузнецк. 1984. Фотограф Владимир Воробьев.

915067 1266685

Молочный отдел универсама, Новокузнецк, 1983 г.

915067 1266686

СССР. Урок в начальной сельской школе 1964 года.

915067 1266687

Юность. Фотограф А. Рявошапка, 1976 г.

915067 1266688

Двое. Фотограф Давид Лейкин, 1974 г.

915067 1266689

Мальчик со щенком. Фотограф Анджей Богуш, 1968 г.

915067 1266690

Общага, фотограф Михаил Блонштейн.

915067 1266691

Поколения. Фотограф И. Уткин, 1978 г.

915067 1266692

Трио.

915067 1266693

Не мое собачье дело. Фотограф В. Богданов, 1965 г.

915067 1266694

Поединок. Фотограф Всеволод Тарасевич, 1977 г.

915067 1266695

Каникулы. Фотограф А. Дроздов, 1976 г.

915067 1266696

Добрые руки. Фотограф Александр Птицын, 1970 г.

915067 1266697

Сестры. Фотограф Нина Свиридова и Дмитрий Воздвиженский, 1975 г.

915067 1266698

Невский проспект. Фотограф Валерий Генде-Роте, 1970-е.

915067 1266699

Рабочий фабрики, 1954 год. Фотография Анри Картье-Брессона.

915067 1266700

Пуля.

915067 1266701

За окном — весна! Фотограф Анатолий Гаранин, 1980 г.

915067 1266702

Пузыри, фотограф Михаил Блонштейн.

915067 1266703

Два друга и подруга. Фотограф Л. Сидорский, 1976 г.

915067 1266704

Привал геологов. Фотограф Л. Шерстенников, 1970 г.

Велосипед, фотограф Михаил Блонштейн.

Так уж получилось, что август стал историческим месяцем. Гибель «Курска» в 2000-м, дефолт в 98-м, и, конечно, августовский путч 91-го года, который фактически означал конец ядерной, космической, научной и культурной империи СССР. Можно долго спорить о том, хорошо или плохо жилось в советскую эпоху. Но нельзя вычеркивать это время из памяти, из нашей молодости и молодости наших родителей.
Подборка редких фотографий времен СССР, сделанных в разных десятилетиях и разных уголках огромной страны. Яркие примеры советской фотожурналистики и бытовые кадры из личных архивов, они помогают нам прочувствовать дух того времени и окунуться в атмосферу дружбы и верности. Потому что все, что у тебя есть в СССР, это ты сам.

Салаты-башни в китайской сети ресторанов Пицца ХатС тех пор как руководство сети ресторанов Pizza Hut в Китае разрешило только ...

Комментариев: 332

Можу додати фото розстрілу мирного населення підрозділами СА в Афганістані, де за 9 років війни ми знищили близько 1500000 мирних жителів. А точною цифрою "СССР, каторий ми патірялі" не переймався.

Молоко помню в бутылках И даже крышечки знаю какого цвета на чём были ))))
І я пам"ятаю маркування молочних продуктів, які удавалося дістати. А ще пам"ятаю маркування усіх патронів як на цинках, так і на кінчиках куль у пострілах. І маркування консервованих продуктів, які надходили із Союзу в ОКСВА, бо етикеток, як в магазинах на консервах, не передбачалось. І "маркування" машин в колонах. І номер колони "Кабул - Гардез" по "дорозі смерті" теж пам"ятаю. У кожного свій ссср.

Молоко помню в бутылках И даже крышечки знаю какого цвета на чём были ))))І я пам"ятаю маркування молочних продуктів, які удавалося дістати. А ще пам"ятаю маркування усіх патронів як на цинках, так і на кінчиках куль у пострілах. І маркування консервованих продуктів, які надходили із Союзу в ОКСВА, бо етикеток, як в магазинах на консервах, не передбачалось. І "маркування" машин в колонах. І номер колони "Кабул - Гардез" по "дорозі смерті" теж пам"ятаю. У кожного свій ссср.
Я дуже співчуваю і глибоко розумію що таке Афган :( Але ж не треба забувати, що в СРСР було наше дитинство, я не ідеалізую СРСР, але особисто у мене дитинство було щасливим.

Молоко помню в бутылках И даже крышечки знаю какого цвета на чём были ))))І я пам"ятаю маркування молочних продуктів, які удавалося дістати. А ще пам"ятаю маркування усіх патронів як на цинках, так і на кінчиках куль у пострілах. І маркування консервованих продуктів, які надходили із Союзу в ОКСВА, бо етикеток, як в магазинах на консервах, не передбачалось. І "маркування" машин в колонах. І номер колони "Кабул - Гардез" по "дорозі смерті" теж пам"ятаю. У кожного свій ссср.
А проявляти ненависть до минулого, це все одно, що ненавидіти своїх батьків. Не можна перекреслювати. Тепер немає Афгану, але є багато чого гіршого....

Особливо прикольно читати ностальгічні спогади про совдепію 28-35 річних дописувачів, які при холєрному совку молочко із сісі посмоктували. Треба сісю мамину хвалити, а не совок!

А де в моїх словах ненависть до минулого? Я ненавиджу совок, а не свою молодість.

Дійсно, у 70-х -- 80-х дитинство було щасливим у багатьох, особливо в столицях республік і міста-мільйонниках. Але щасливе дитинство при совку - це заслуга батьків (!), а не держави.

Дійсно, у 70-х -- 80-х дитинство було щасливим у багатьох, особливо в столицях республік і міста-мільйонниках. Але щасливе дитинство при совку - це заслуга батьків (!), а не держави.
Не правда. Нещасливе дитинство могло бути лише у тих, хто мав батьків нероб. А у більшості сімей була впевненість у завтра. А у мене зараз немає впевненості в сьогодні. Наша казна вже з минулого року - пшик, і я не розумію як ми тягнемо ще досі.... що буде у кінці року і далі не відомо... А щодо супер життя у містах мільонниках - ви не праві. Я знала багато сільських людей, які жили краще ніж ми в Дніпропетровську.

Ви робите узагальнення, виходячи з прикладів, що є винятками. Це помилка системна, і не може бути виправлена нашою перепискою. Я виріс в робочому районі Києва, де у школі всі діти були із сімей одного статку, однаково вдягалися. однаково харчувалися, до того ходили в один садок. Всі батьки пахали як прокляті, і усім не вистачало 5 руб. до получки. Де 20 коп. були пристойними грошима для школяра. Де батьки, які мали синів, втихушку увечері шепталися про совєцько-китайський кордон і про Афган. А потім у нашу сім"ю увірвався Чорнобиль, а потім Афган. А перед тим - друга світова війна для моїх батьків, які лишилися сиротами і змушені були пахати у совку із 10 років спочатку за галочки трудоднів, а з середини 50-х -- за їжу.

Підводжу риску. Не треба плутати молодість і совок. Совок вихваляють ті, хто не жив у ньому, або жирували як номенклатурники, або тупі.