Створив Господь мавпу.
А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже:
- Щоб до завтра менi людьми стали!
Мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, стриглись та голились.
Прокидається Господь - краса! Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д.
Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як крикне на них:
- Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже:
-"А ми па-украiнскi нє панiмаєм!"