Приколи

Ніч, Українське село, в хаті дочка та матуся, всі сплять, раптом голос дочки:
-мамо!
мати:
-шо!
дочка:
-я хочу пісі!
мати:
- так я тоже хочу, тільки де ж її, блять, взяти в 2-гій годині ночі!

Полісся, іде Іван з рушницею. Бачить Змей Горыныч летить і кричить:
"Все на коммуністіческій суботнік, все на коммуністіческій суботнік!.."
Іван пуляє і вбиває Змія. Іван:
- От клята тварюка, знову москалів об'їлася.

Украіна, село, два сусіди через паркан:
- Микола!
- Шо?
- Їсти будеш?
- Буду.
- То заходь до мене.
- Так у тебе ж Сірко бігає в дворі.
- Отож бо й воно, що Сірко!

Українське село.
Під хатою у третього кума, сидять два кума, стоїть пляшка горілки, шмат сала, цибулька, хлібець.
-Куме, а ходіть до нас.
З хати:
-Та не можу, я зайнятий.
Випили по першій чарці, закусили.
-Куме давайте хутчіш, горілочка гріється.
З хати:
-Та не можу я, зайнятий.
Випили ще по одній.
-Куме, горілка кінчається, що ви там робите?
З хати:
-Та їбуся я, будь воно неладне.

Друга світова війна. Концтабір. Один в`язень вперся обома руками в одвірок дверей газової камери, й кричить:
- Дядьку фашист, ну скільки можна, вчора газова камера, сьогодні газова камера. В мене від неї голова болить.
Голос з камери:
- Миколо! Заходь ти вже. Газ же виходить.

Концентраційний табір. Людей заганяють в газову камеру. В останню мить в двері заглядує єсесівець:
-З України є хтось ?
-Ну є..
-Плитку кладете?
-Сім долярів за метр..
-А за п`ять?..
-За п`ять, сам клади, душогуб!
Й невдоволено зачняють двері зсередини...

Українське сіло на Чернігівщині. Темна ніч. Сидять Мікола з Марусею на лавочці мовчки.
Маруся:
- Микола, ну я пішла?
- Сиди!
Сидять ще годину. Маруся:
- Микола, ну я піду?
- Сиди!
Сидять ще дві години мовчки. Маруся:
- Миколо, я пішла!
Встає і йде. Микола сидить сам:
- Ех...не дала!

- Куме, а ти чув, як москалi називають наше шалене кохання з пристрастями до нестями й поцiлунками до опiкiв?
- Як?
- Бліііiзость.
- Тьху, повбивав би!

- Куме, а Вы можете випити відро води?
- Я шо - корова?
- А відро горілки?
- А я шо, не козак?

Покликав Господь Бог француза, американця й українця до себе й каже:
- ось вам по коню скачіть й можете набрати собі стільки землі, скільки захочите. Коли зупинетесь то буде ваша межа.
Сів на коня француз, не поспішаючи їде, побачив красивий краєвид, зупинився. Міркує - там поставлю будинок, там розібью виноградник, мені вистачить.
Сів на коня американець, скакав пів-дня. Зупинився. Думає - там буде моє ранчо, ту землю здам в аренду, а ту продам.
Заліз на коня українець. Скакав три дні, загнав коня. Побіг. біг, ще один день. Впав, повзе. Знемагаючи, знімає шапку, кидає поперед себе й каже:
- а то буде, під помідори...