Приколи

Загнаний в кут Штірліц засунув руку в кишеню. "Це кінець ...", - подумав Штірліц, - "А де ж пістолет?"

Штірліц хотів повісити фіранку. Але зробити це було непросто - фіранка пручався і бив його по голові гантелею.

Зайшовши в кабінет до Мюллера Штірліц виявив останнього сидячим біля вікна і з сумним виглядом награвавшим на гармошці щось дуже рідне і до болю знайоме. "Мюллер, що з Вами?" - Здивувався Штірліц. "А ви думаєте тільки Вас гризе туга за Батьківщиною?"

У кабінеті Мюллера йде нарада. На ньому присутні вищі чини СС, СД та абверу. Обговорюють методи і способи боротьби з шпигунами. Приблизно опівночі, злегка рипнувши, відчиняються двері, гасне світло, і, освітлюючи собі шлях маленьким ліхтариком, невідомий чоловік проходить до сейфа Мюллера. Величезною відмичкою розкриває його, дістає секретні папки і починає перефотографувати їх. Потім все кладе на місце, витирає відбитки пальців і йде. У гробовій тиші чути голос Герінга: - Хто це?! Встає Мюллер: - Панове, не лякайтеся - це російський розвідник майор Ісаєв. - Так чому ви його не заарештуєте? - Марно - все одно відкрутиться.

Опівночі до будинку Штірліца під'їхали дві машини з працівниками СС. Двоє підійшли до дверей і постукали, решта оточили чорний хід і вікна. - Штірліц, відкрийте! Штірліц підійшов до дверей і тихо промовив: - Нікого немає вдома ... - А хто говорить? - Каже берлінське радіо. Берлінський час 15 годин... СС-івці сіли в машини і поїхали. Голос за кадром: - Ось так досвідчений радянський розвідник водив за ніс співробітників СС вже другий тиждень.

Штірліц погладив чорну кішку, через кілька хвилин ця кішка здохла. "Дивно" - подумав він, поплювавши на расскаленну праску.

Штірліц ввечері сидів у забігайлівці і виделкою розмішував цукор в чаї. Він прекрасно знав, що це по суті провал, але ні дивлячись ні на що, йому все-таки дуже хотілося, хоч на невеликий відрізок часу, відчути себе справжньою російською людиною.

Штірліц топив буржуйку. І лише через кілька годин йому таки вдалося її нарешті втопити.

Йде Штірліц по вулиці, бачить як маляр зафарбовує нецензурні слова на паркані. «Модератор» - подумав він.

Мюллер подозревал, что Борман - русский агент. Обратился к
Штирлицу и тот сказал:
- Надо натянуть веревку перед кабинетом Бормана, когда он
запнется, мы узнаем, кто он.
Так и сделали. Идет Борман, запнулся:
- Ой, бля!
Мюллер:
- Ни фига себе!
Штирлиц:
- Тише, тише, товарищи!