Приколи

Під час медогляду в школі лікар запитує у першокласника: - У тебе є які-небудь скарги на вуха і ніс? - Є. Вони мені заважають, коли я надягаю светр.

Двоє школярів розмовляють:
- Щойно ми писали контрольну з анатомії. Санька отримав двійку.
- За що?
- За шпаргалку. Вчителька підловила його, коли він рахував у себе ребра

"Щоб вивчити назву 12 українських мiсяцiв потрiбно в серпнi пiд вересень взяти гарну дiвчину, повести пiд березень, покласти її на травень, уперти ногами в липень, взяти одною рукою за грудень, а iншою за жовтень, всунути свiй лютий червень в її квiтень i робити такий сiчень, щоб почався листопад."

- Наш преподаватель физики разговаривает сам с собой!
- Наш тоже, только он этого не понимает. Он думает, что мы его слушаем.

Диктант в школі. Вчителька диктує: - Крокодил виліз з води і ліг на гальку ... Єлена тягне руку: - Марія Іванна, а слово "гальку" писати з маленької літери чи з великої? Вчителька занепокоїлася: - Діти, хто написав слово "галька" з великої літери? Весь клас, крім Вовочки, тягне руки. Марія Іванна в шоці: - Вовочка, встань і поясни всім, чому "галька" пишеться з маленької букви. - Якщо вона з крокодилом спить - я її за людину не вважаю...

Марія Іванівна: - Вовочка, признайся - хто за тебе вчора вирішив цю задачу? - Бог його знає, я рано вчора ліг спати.

- Що трапилось, чому ти запізнився?
- На мене напали озброєні розбійники.
- І що ж вони в тебе забрали?
- Домашнє завдання.

Учитель сказав своїм учням, що ставитиме запитання. Хто відповість на перше запитання, на друге відповідати не буде.
- Перше запитання : скільки волосин у пуделя ?
Один учень підняв руку і сказав :
- Двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім.
- Звідки ти це знаєш ?
- Цу вже друге запитання, на яке я відповідати не повинен.

Шість років не пив, не курив, по бабам НЕ шлявся, а потім мамка до школи віддала і понеслося!

Чому я спізнився?
Це я запізнився до вас на урок?
Та знаєте, скільки я звідав морок?!
А ви поміркуйте: уранці спросоння
будильник ударив мене по долоні.
Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,
подушка мені приліпилась до вуха.
Почав я взуватись, а тут черевик
вчинив на всю хату і лемент, і крик:
- Куди ти від мене сховав мою ногу?
- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.
- А вийшов – надворі попав у біду:
дід вишні обносив у нашім саду.
Так я того діда вже так налякав,
що сам на бігу розпанахав рукав.
А потім я довго втікав од кота:
бляшанку чіпляв він мені до хвоста.
Якого хвоста? Кіт же просто не знає
про те, що хвостів у дітей не буває.
А потім зненацька, ще й посеред шляху
накинулась річка на мене, невдаху.
Відкинув я річку подалі від книг,
а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!
Ну й плавала річка у мене на спині –
аж губи у неї зробилися сині!
А потім… А потім страшна, аж зелена,
копиця з розгону полізла на мене!
А потім… Ось бачьте, під оком – синець!
То в мене з рогатки вціляв горобець!
А потім… Та, врешті, хіба цього мало?
Коли б ви хоч трохи такого зазнали,
то ви б не питали нікого й ніколи,
чого це до хлопців спізняються школи…