На вулиці сидять чотири собаки. Не дворняги, а такі – породисті, чи полупородисті, хоч і на дворняг похожі внєшнє. Довольно крупні, лоповухі і мохнаті. Разноцвєтні. Брудні… Сидять мовчки, отдихають, і час від часу формально клацають зубами, питаясь поймать якусь мімо летящу муху…
У однієї собаки не обрізаний хвіст. Довгий такий, теліпається ззаду як мотузка. І це заважає їй сидіть, як сидять усі інші її коллєги на жопі. Вона вже, бідна, і лапу відставляла в сторону, і переминалася з ноги на ногу, а воно невдобно, і всьо тобі тут… Встане, подивиться на жопи друзєй, оглянеться на свій
Читати далі...