Ооо, как я люблю графические редакторы, когда девушки выкладывают свои сильно затемнённые НЮ-фотки с уверенностью, что там всё равно ничего не видно :)

Пять дней у меня не было интернета. Когда связь восстановили, многие спрашивали в аське где я пропадал? Я отвечал, что была такая вот проблема, что за эти дни я переделал кучу дел, читал книги, занимался семьей, ходил в гости и принимал гостей, и, что сейчас мне даже не очень хотелось заходить в сеть. Один посочувствовал: "Да я знаю реал это такая штука, он затягивает. После него трудно возвращаться к нормальной жизни"...

--------------------------------------------------------------------------------

Із ким то ти, Оксано, розмовляла на східцях? — З братом. — А як його звати? — Та казав, що Петром.

-Микола, ти бачив шо москалі учудили? -Шо? -Набили повний літак євреїв, і збили нашу ракету...

- Це який сорт?
- Кальвіль.
- А це?
- Джонатан.
- А це?
- “Слава переможцям”.
- Героям слава!

Празник. Зі сходу приїхав чоловік до родича. Сидять за столом. Хтось піднімає келих і пропонує тост – за Зеника. Всі п’ють. Пішли в гості до іншої хати. Посідали за стіл. Знов випили за Зеника. І так по всіх знайомих – за Зеника. Нарешті той східняк не витримує, і з цікавості: - Куме, а хто то такий той Зеник? - О-о-о! Ти не знаєш? Зеник то є файний хлоп. - Ну то хто то такий? - Во видиш клуб стоїть? - Ага. - Ну то йдеш до нього, а там на задній стіні все написано. Той побіг до клубу, заходить ззаду, дивиться, а там здоровенними буквами нашкробано – “БИЙ МОСКАЛІВ” і знизу підпис – ЗЕНИК