коли я заробляв за тиждеь більше,чим зараз за рік, то був менш щасливий
22
анонім
, в
казати, не звинувачуючи - дивлячись про що казати. Попробуйте сказати: "дії АТО забирають життя дітей і не винних людей" - без звинувачення. Вже в самій цій інформації звинувачення.
Відповідати не сперечаючись А якщо оппонент заперечує істені? "Аляску продала Катерина", "дружній нам німецький рейх" (рейх 2світової), "
І як після цього вірити і не сумніватися?
Вирок до страти-це зовнішній фактор? Смерть близької людини це зовнішній фактор?І як при цьому душа в цей час може бути щаслива?
Звичайно коли мова не йде про псих хвору чі релігійну людину.
Смерть близької людини це зовнішній фактор?І як при цьому душа в цей час може бути щаслива?
Звичайно коли мова не йде про псих хвору чі релігійну людину.
все відносне, не треба бути ханжею. Я радів смерті тітки, яка рік себе катувала тяжко хворіючи...вираз обличчя в неї був щасливий...померла з посмішкою. Спостерігав як бабка(по матері) з своєю подругою пішли вранці на рибалку, наловили карасів, обсмажили, напекли пиріжків, натопили баню....потім дістали з горища труну.....баця лягла в неї ввечері,подруга всю ніч просиділа рядом, вдень ми її хоронили.
А тепер згадаємо що голосять на похованнях:? На кого покинув, чого кинув, і так далі...і всім щось треба....і це смуток? не треба підміняти поняття, жалобу за померлим, і втратою чогось, до чого звик, від чого залежиш:(
Ви не раділи смерті, Ви раділи що муки її зкінчились.
Про бабцю тут не зрозуміло, людина що здатна зробити таку роботу- лягає сама в труну і вмирає Може була забобонна і легко здатна до самонавіюванна.
"не треба підміняти поняття, жалобу за померлим, і втратою чогось, до чого звик, від чого залежиш"
А Ви не думали, що любов виникає від звички, та це майже одне й те ж. От Ви ходили 40років повз одне дерево, сиділи під ним в дитинстві, з матірью, зустрічали перше своє кохання. І раптом його не стало:( Ви можете сказати: "я любив його!"
Ви від нього залежали? Так, залежали, залежав Ваш спокій на підсвідомості, Ваші позитивні емоціі від спогадів. Як наслідок виникає жалоба, смуток за безповоротно втраченим
Так стається і з втратою близької людини, навіть матері:( бо Ви звикли
звичка - це погано...повинні бути завжди нові враження.
Бабця збиралася померти за довго....але то треба було городину посадити, то посапати, то врожай треба зняти, то КВІТІВ мало......, але в 89 ,на 87 році життя, літо видалося спекотне і урожай в серпні зняли...квіти ще були...так що то було запрограмовано заздалегідь....і її подруга зовсім не вбивалася, раділа,що Настя вже в Царствіє Боже попала. Так що погані приклади, в мене свій світогляд:(, мож кому не довподоби, але він склався не за день....хоча можу його поміняти, ;)
Погані звички-це погано. Хороші-це добре. Звичка вітатись-хіба це погано??
".повинні бути завжди нові враження."
Враження про матір не повинні мінятись Чому дитина любить матір? За те що вона дала їй життя?-НІ.. За те що була поруч все її життя, піклувалась про неї, і вона-дитина звикла до неї. Навіть коли виявиться що це не справжня мати а зозуля десь літа
Бабця була релігійна,
Сами ж пишіте-"так що то було запрограмовано заздалегідь." Подруга теж була релігійна. То ж не дивно. Мати мого товариша теж раділа коли той втопився, дивувалась чому сусідки хлипають, адже він вже в Царстві Божім
Але ж чому тоді плачуть тварини? За своїми померлими, або за людиною- господаря. є ж приклади коли собаки вмерали на могилі свого господаря.
Комментариев: 38