Вечір немов оксамит,
Місяць уповні палає.
Погляд до неба летить,
Привидом тихо літає.

Тала, мов сніг, на губах
Тече шоколадна краплина.
Мрії, немов у казках,
В місяця сяють промінні.

Мрія в майбутнє летить,
Є завжди, але несьогодні.
Й не чути мені як шелестить
Пелюсткою моя заліковка.

Десь лиють сльози даремно
Мої надрозумні підручники,
Нудьга охопила зелена
Моїх конспектів-заручників.

Піти б мені й змити їм сльози,
Та в вічнім я ліні полоні.
Знаю, стоїть наді мною загроза,
У долі знаходжусь в долонях.

Піду й покладу під подушку
Не зовсім прочитану книжку.
До заліковки, щоб шару не зрушити,
Червону прив’язую стрічку.

Закрию я зошит - і не втече
Нікуди знання наболіле.
Уранці у горло шоколад потече,
Щоб думалось гостро і вміло.

Прийду на екзамен і ліва рука
Щасливий підкаже білетик.
Прийду і відразу отримаю “п’ять”
(У туфлях щаслива монетка!)

Розслабся, екзамен – не смерть, не хвилюйся,
Ні пуху тобі, ні пера,
Он промінь щасливий тобі усміхнувся,
Що місяць тобі надсила.

Автор - Леська Щастя :)