Дідьє Дезор, вчений з лабораторії поведінкової біології університету міста Нансі помістив шість щурів в клітину, щоб вивчити їх здатності до плавання. З клітини був тільки один вихід - в басейн. Щоб дістатися до годівниці, потрібно було його переплисти. Незабаром з'ясувалося, що не всі щури відправляються добувати їжу. Ролі розподілилися наступним чином: два раба, два експлуататора, один незалежний плавець і один козел відпущення.

Два раба пливли за їжею. Коли вони поверталися в клітку, два експлуататора били їх і занурювали головами в воду до тих пір, поки ті не кидали здобич. Раби отримували свою порцію, тільки нагодувавши господарів. Експлуататори ніколи не перепливали басейн, щоб насититися, їм було достатньо побити плавців.

Незалежний плавець був досить сильний і не підкорявся експлуататорам. Козел відпущення не міг ні плавати, ні залякувати експлуатованих, він просто підбирав крихти, що розсипалися під час бійки.

Така ж структура групи - два раба, два експлуататора, незалежний плавець і козел відпущення - виникала під час експерименту у всіх двадцяти клітинах.

Щоб краще зрозуміти механізм виникнення ієрархії, Дідьє Дезор помістив в одну клітку шість експлуататорів. Вони билися всю ніч. До ранку ролі розподілилися за звичною схемою: два експлуататора, два раба, незалежний плавець і козел відпущення....

А хто ви на роботі, хто ви вдома ?