Подорожні ішли
Та й сокиру знайшли.
Молодий радіє щиро:
— Значить, маємо сокиру.—
Старший мовив: — Маю я,
Бо сокира це моя.
Десь позаду загукали:
— Ви сокиру в нас украли! —
Хтось, усівшись на коня,
Подорожніх доганя.
Старший мовив: — Це погано.
Мати будем прочухана.—
А молодший скоса глянув, сплюнув набік і сказав:
— Будеш мати прочухана, бо сокиру ти украв.
Споконвіку так ведеться між лукавими людьми:
Сам грішить, а попадеться, заявляє: — Винні ми!