Вирішила селянка перекласти грубу. Hаняла мужика. Прийшов пічник, наносив цеглин, глини - все ж під розмову-балачки. Жінка поплакалась:
- З чоловіком розлучаюся
- Чому? - запитує пічник - п'є?
- Hі - відповідає селянка.
- Б'є?
- Hі - відповідає селянка.
- А що?
- Хропіння, хропе, сволота так що скла деренчать. До Києва возила, академікам показувала, грошей купу витратила-все одне хропить.
- А спить як? - Запитує пічник.
- Hа спині, як усі - відповідає жінка.
- Ти, як захропе, розсунь йому ноги-радить пічник.

Наступного дня приходить пічник доробляти роботу, і зустрічає його накритий стіл, святкова господиня.
- За що, господиня? - Запитує пічник-робота-то ще не зроблена.
- Пес з нею, з пічкою - відповідає жінка - допомогла твоя порада, перестав мій чоловік хропіти, як відрізало. Тільки скажи, як ти, простий пічник зумів збагнути те, до чого академіки не додумалися. Життя сімейне моє врятував, адже я його, чортяку, люблю!
- Так то академіки - відповідає пічник - а ми запросто міркуємо, по-пічному: Hоги РОЗДВИHЕШ, @ЙЦЯ УПАДУТЬ. @ЙЦЯ УПАДУТЬ, ЗАДHИЦЮ ЗАКРИЮТЬ. ТЯГИ HЕМА, і хропіння HЕМА!