- Сволота, покидьок, кобель! - Кричала жінка, нервово закидаючи речі в пухкі валізи. - Я витратила на тебе кращі роки свого життя! І це твоя вдячність?
Її чоловік байдуже сидів у кріслі, навіть не дивлячись на дружину, його обличчя було втіленням спокою.
- Ну скажи, як ти дізнався? - Раптом запитала жінка. - Хоча ні! Я і так знаю! Ти ніколи не довіряв мені, стежив за мною і безпричинно ревнував! Подумаєш? Одна маленька пригода, швидкоплинна ні до чого не зобов'язуюча ... Та й було воно давно! Звідки ти дізнався про санаторій? Лідка розповіла?
Чоловік мовчав, жоден мускул на обличчі його не здригнувся.
- Точно! Лідка! Вона на тебе очі давно поклала, от і розтріпала. Краща подруга називається! Все! Я йду від тебе так і знай, мені не потрібний чоловік, який заспівав з моїми подругами і стежить за мною!
Вона рішуче грюкнула дверима. Через деякий час, в такій гнітючій тиші, чоловік стримано випустив повітря, ніби затримував дихання, потім взяв телефон, набрав номер:
- Привіт, Вась ...
- Ой! Здорово! Ну і як пройшло?
- Слухай, дійсно дієвий метод. Тільки знаєш, як важко було?
- Я попереджав. Ну, молодець що зважився. Твоя теж пішла?
- Ага, дверима грюкнула, тиша як в раю тепер! І стільки всього виявляється у неї було! А я й не знав. Як ти і казав, вона сама все розповіла. Не витримала.
- Хех! А всього лише і потрібно було так це три дні просто мовчати, на них це так діє!