так я ж оце щойно згадала... так давно було. але - які то спогади яскраві хіба б тепер таке творили? хоча - за себе не ручуся: людина ситуації, оточення та настрою. зберися докупи "всі колишні учасники акцій" - хтозна, може й ризикнула би. біда - тепер туди лиш нагробки втрапляю... життя...
не страшне - просто правда. знаєш, болить, що не маю більше прихистку в степу. але - я там все одно вдома. достатньо пару разів босоніж пройтися - і можна рік жити на тому. чесно. а могилки - то ж маємо дбати. хто, як не діти й онуки?
Комментариев: 44