Приколи

ОСЛИК
— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин.
Купи, мамо, ослика!
— В тебе ж є один.
— Хочу, мамо, ослика.
— В тебе ж уже є.
— Мамо, хочу ослика.
— Знову за своє!
— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин! —
Віршик цей читається сорок п'ять хвилин.

САША
Пожалійте, люди, карапуза Сашу:
Дуже він не любить їсти манну кашу.
Каже: — Як пожежником стану я колись,
Потушу пожежі, де б не зайнялись.
Тільки магазина я тушить не стану,
Де мені купує мама кашу манну.

ХИТРА МАКІТРА
На базарі молоко продавала тітка
І поставила рядком хлопця-малолітка.
— Стій отут і ні на крок не відходь від мами.—
Підійшов до них дідок з довгими вусами.
Не торгуючись купив молока півлітра
І хлоп'яті підморгнув:
— В мене є макітра.
Виллю в неї молоко й кип'ятити стану.
Буде мало, то доллю ще й водиці з крану.
— А навіщо доливать? — хлопченя спитало.
Мама й так води в бідон налила немало.

КОГО БАТЬКО РОЗУМНІШИЙ
Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого тата!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш тато
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.

КОЛЮЧЕ ПОЛЕ
Поля оглядати пішов агроном
Удвох зі своїм малолітком-синком.
Влізли вони в забур'янений лан.
Жалить хлопчину колючий бур'ян.
Він наступив на голки будяка.
— Чорти б узяли твого батька! — гука.
Батько до нього: — Що мелеш там ти?
Чийого це батька хай візьмуть чорти? —
Хлопчик злякався: — А що? А чого?
Як шкода твого, то хай візьмуть мого.

МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК
Разом з мамою і татком на канікули в село
Невеличке хлопченятко до бабусі прибулої
І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло — що б ви думали? —-коня.
Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но!
-— Дядю, кояИк не поїде! — хлопчик вискочив на тин.—
Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.

ГЕРОЙ
Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — 3 яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.

ПРЯНИК
— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

- Вы дочку Викторией в честь Победы назвали?
- Не, в честь Википедии. Пусть такой же умной растёт...