
В автобусі старша жінка здивовано розглядає дівулю з татуюванням ієрогліфів.
- Чого витріщилася, бабулька? Що, у ваші часи такого не було?
- Дитинко, у наші часи все було. Я - викладач китайської, і ніяк мені невтямки, чому у тебе на шиї написано:"Повторно не заморожувати"
"Підтягуємо ягідниці"
- сміялась до сліз...
Є такі історіїї, які російською не розкажеш. Ці ось мені здарувала мама подружки - вона вже 12 років працює в Італії. Взагалі, наші люди там помітні. Хоча б тому, що їдуть туди з метою знайти роботу, не знаючи ані жодного слова мовою ккраїни, до якої намилилися. З чого й починаються "нові пригоди українців в Італії".
Історія перша. Одна жіночка знайшла собі роботу - доглядати діда-паралітика. Обов’язки включали в себе відвідування лікарні з метою відстеження стану здоров’я дідугана. І от у перший же день, сяк-так добравшись до тієї лікарні, пхає наша тендітна пані крісло з дідом коридора...