Не давно почув історію із студентських спогадів одного вірменського письменика Вагана Самсоновича, здається, фамілії не знаю ( якщо хто в курсі підкажіть). Це було ще за часів Радянського Союзу. Так от:
Він із своїми друзями студентами організували вечірку. Зійшлися всі. Не було тільки Сергія. Та ось стукіт в двері. Студенти відкривають - Сергій. Але який - весь обідраний і в синяках. Що трапилось запитують його?
"Та розумієте, - почав розповідати Сергій. - Я поспішав до вас на вечірку, але згадав, що мав передзвонити до товариша. Зайшов в телефонну кабінку, що на вулиці. Набираю номер...