Приколи

Італія.
Бар в невеликому містечку на березі Адріатики.
За столиком сидить невелика, але галаслива, і вже напідпитку, група українських баньдюганів, які "пасуть" українських простітуток.
У приміщення, з шаховою дошкою під пахвою, входить здоровенний лінивий чорний марокканець, підходить до стійки бару і замовляє склянку води.
Мажори припиняють шуміти і перемикають всю увагу на нігера.    
Через пару секунд компанія пошушукала і пожвавлюється, ... і самий такий собі спритний, в минулому наперсточник (Б) кричить марокканці (М):    
 - Гей, марокканець, іди сюди!     
Той підходит...

Працюю я в Інтернет-центрі. Крім усього іншого, відсилаємо ми факси наших клієнтів. Ось в один сонячний ранок приходить дядечко такий наворочений весь. Просить відправити факс в Токіо. Я - набираю номер, а на тому кінці трубки до мене по-японськи починають щось питати. Я подивилася на клієнта й питаю: "Ви по-японськи розмовляєте?" Той пом'явся, говорить, що мовляв спробує. Бере трубку, кілька хвилин слухає, а потім видає фразу, яка повалила всіх у ступор. "Алло! Вован, то ти? В натурі, факс прийми, а?"