Приколи

Каюся, сентиментальна. Можу під настрій поплакати над піснею душевною або фільмом хорошим. Думаю, я не одна така. Власне, про це й історія. Колись давно, коли тільки вийшов "Титанік", одна з продвинутих телекомпаній рідного міста "впєрєді планєти всєй" вирішила явити своїм глядачам його піратську версію раніше, ніж він у прокаті місцевому з’явився. Я тоді була молодша, розчулити мене було легше... Словом, я ще маму в компанію покликала. І наприкінці фільму подушки на дивані реально змокли через наші ридання.
Але продовження "титаноепопеї" було веселішим. Мама подружки тоді саме працювала в...