І завтра теж
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.

Все одно
Сім'я збирається до кінотеатру. Мати довго чепуриться перед дзеркалом. Нарешті, маленький синок не витримує:
— Мамо, не фарбуйся. Там все одно світло вимикають!

Оце учитель!
— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке?

Покоління
— Мамо, — каже дев'ятирічна дівчинка, — ти пам'ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Так, — відповідає мати. — А що?
— Моє покоління щойно її розбило.

Написав
— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…

До телевізора!
Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.

Де батько?
Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…

Тільки твоя
Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя.

Дивна річ
— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?

Що таке ввічливість?
— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!