Скло — матеріал чарівний: твердий, але в той же час крихкий. Його готують, як вишукану страву, — по спеціальних рецептах при високій температурі. Набувши в гарячому стані будь-якої форми за бажанням художника — від функціональної до самої екзотичної, скло застигає в ній навіки. Сотні років цей матеріал у всіх своїх видах, формах і колірних поєднаннях зачаровує людей. Напевно, саме тому звичайна пивна пляшка може бути не лише простою ємкістю для пінного напою, але і справжнім витвором мистецтва, і навіть предметом колекціонування.

Пиво — майже ровесник людської цивілізації. Вперше його зварили шумери близько 6000 років тому. Потім завойовники-вавілоняни перейняли у них передові технології: у Вавілоні виготовлялося близько двадцяти сортів пива. Цар Хаммурапі, відомий тим, що повелів вибити на базальтовому стовпі закони на всі випадки життя, згадав в них і пиво. Від вавілонян секрет пивоваріння попав до Єгипту, і єгиптяни придумали для нього особливий ієрогліф.

У греків і римлян, народів традиційно "винних", пиття пива було долею бідняків і варварів. Тацит писав, що "настойка з ячменю або інших зерен" — національний напій диких тевтонів. В середні віки в Європі виготовлення пива — "рідкого хліба" з жіночого стало чоловічим, а точніше справою монахів: кращі пивоварні в ті часи були при монастирях. До цього дня витончені цінителі вважають кращим пивом в світі продукцію одного крихітного бельгійського монастиря, яку можна купити лише у самих монахів.

Багато століть спиртне тримали і перевозили в бочках. Історики вважають, що робити пляшки почали в країнах Східного Середземномор'я лише в VI столітті, а в Європі першими їх виробниками стали середньовічні майстри з венеціанського острову Мурано і з міст Фаенца і Урбіно. Коли саме в пляшку вперше попало пиво, невідомо. Одна досить характерна легенда свідчить, що це сталося, коли якийсь голландський пірат, якому не хотілося ділитися улюбленим пивом з колегами, узяв його з собою в море, розливши з бочонка в пляшки з-під рому і приховавши.

Спочатку пивні ємкості були практично невідмінні від винних або будь-яких інших. Специфічно "пивну" форму пляшки темного скла, в які розливався хмільний напій, придбали лише в кінці XVIII століття. В порівнянні з витягнутими, "вузкоплечими" винними, пивні ємкості тих часів були приземистішими, ширшими, такими, що нагадують флягу. У такі пляшки розливали темне пиво — портер, ця форма і до сьогоднішнього дня називається "портерною". Назва пива частенько вказувалася за допомогою гравіювання — рельєфного напису на самій пляшці, а не на паперовій етикетці.

В середині XIX століття з'явилося принципово нове пиво. Англійський портер і ель, що багато десятиліть були найпопулярнішими ячмінними напоями в Європі, стали потихеньку здавати позиції німецькому легкому світлому пиву — лагеру. Лагер варився за іншою технологією, ніж портер, і форма пляшки для нього була зовсім інша: циліндрова, що з середини переходила в усічений конус. На такі пляшки наклеювалися яскраві і деколи досить затійливі етикетки. Третьою основною формою пивних пляшок стала так звана "експортна", така, що нагадує бутлі з-під бренді або рому в мініатюрі: широкий циліндр, що сходиться до вузької, потовщеної в середині шийки.

У Росії до революції пиво продавали у вузьких пляшках темного скла, формою схожих на посудини з-під рейнських і токайських вин — циліндрових, таких, що сходяться до довгої шийки. Сорт напою і назва компанії-виробника гравіювалося на склі. Зараз такі ємкості, наприклад, з відомих в ті часи пивоварень Дурдіна, — справжній антикварний раритет.

У наш час фахівці і колекціонери слабкоалкогольної атрибутики, що називають себе (від англійського beer — пиво) "бірофіламі" (окрім пляшок і етикеток, вони колекціонують пробки, кухлі, банки і тому подібне), виділяють не менше двох дюжин різновидів пивних пляшок. Зі всього різноманіття посудин та, в якій в радянські часи продавалося "жигулівське", — звана в народі "чебурашкой", — була, мабуть, найнуднішою і неоригінальною по дизайну. Заурядністю відрізнялася і радянська пивна етикетка, особливо в період "застою".

У країнах же, де панувала здорова капіталістична конкуренція, яскравість і краса етикетки грали не останню роль в популярності напою. По шматочках паперу на пивній пляшці покупець міг вивчати географію, історію, мистецтвознавство і навіть зоологію. Як вже в наші дні визначили маркетологи, споживач охоче купує напої із зображенням звірів і птиць на етикетці — будь то картинка з фазаном, гірським козлом або, як в одного популярного на Заході пива, з "портретом" чорного лабрадора Чага.