Юра уронил роль.

Есть старый театральный обычай - если ты, упаси Господь, случайно уронил
текст своей роли, ты просто обязан сесть на него. И только потом
поднять. Иначе, говорят, роль у тебя будет неудачной. Не знаю, какой в
этом смысл, и какая связь между удачной ролью и задницей актера. Но -
традиции, обычаи...
Роль у Юры была не шибко массивная. На пять листов. Не Принц Датский,
конечно, но и не Пятый Молчаливый Гриб В Шестом Ряду Немых Грибов. Два
выхода в первом акте и пощечина от главного героя. Правда, герой все
норовил в последний момент сжать ладонь в кулак, чтобы пощечина
повесомей была. Но это только потом.
А пока - Юра уронил роль. Художественно уронил. Красиво. Два листа - на
первую ступеньку автобуса, еще два - на асфальт и один - в лужу. Ехал бы
один да трезвый - молча бы собрал по листочку и спокойно пошел домой. Но
не повезло. Вместе с Юрой ехали товарищи по увечью - актеры. С пивом.
- Юра, Юра, посидеть! Посидеть положено!
Первыми двумя листами Юрка подтерся довольно легко. Просто присел на
ступеньку, пока пара друзей придерживали створки автобусных дверей,
чтобы ему талант не прищемило. Отпустив автобус, посидели и на страницах
номер "два" и "четыре". Последний лист бороздил рябую поверхность лужи
под весенним ветерком.
Решение созрело быстро. Было предложено взять Юру за руки и с двух
сторон аккуратно опустить до уровня лужи. Слегка коснуться джинсой
бумаги и тут же поднять страдальца.
Встали. Взяли. Опустили. Третий приятель присел сбоку и руководил
процессом:
- Майна, майна... Еще майна... Осторожненько...
Остановка мгновенно наполнилась любопытными. Еще бы, не каждый день
мужики друг друга в лужи макают, да еще так нежно.
И все бы было хорошо.
Наверняка обошлось бы.
Но нашелся в зрительном зале какой-то острослов. Он громко, на пол-улицы
сказал:
- Ну, теперь хватай, хватай! Зажимай задницей бумажку-то!

Нельзя такое под руку. Особенно, когда товарищ твой висит на волосок от
гиб.. эээ.. от лужи.

Уронили, конечно.
Зато роль спасли. Получилась.

Комментариев: 21

а пісать у мочеприйомник при 0 гравітації, їсти з тюбика і по графіку, небачити коханих родину... а ради чого ?

))))))щось у вас все думки про попісяти)))ну...у всьому є свої плюси і мінуси;) все ж краще бути космонавтом, як, наприклад, гірником в Україні

*навіяло нещодавно дещо про них дивився *draznilka* не сперечаюсь чомусь віддаю перевагу земрі під ногами *draznilka* та й перспектива залишитись без холодильника лякає *rofl*

так під ногами і над головою - дві різні речі))))))а що вас з холодильником так повязує?)він у вас якийсь особливий, іменний чи ви просто не байдужі до холодильників?)

убила наповал. це не просто чудове почуття гумору, тут сатирою пахне шикарно
небайдужий до смачненького. а холодильний це такий магічний пристрій, в якому завжди є щось смачненьке

))ви мене явно переоцінюєте)щасливий ви)в мене як туди нічого не покладеш, то й не візьмеш)))

*в мене нюх на людей. так зазвичай особи жіночої статі і слідкують. і ящо рік назад почала і вже печеш *bravo* *bravo* прогрес причому неабиякий ;)
дотягти до холодильника - та не проблема, а от слідкувати за провізією.......

))))кажу ж - переоцінюваєте))я ж не все-все печу вже)а так...дрібниці)так і слідкувати теж не проблема)було б з чого)))

коли народ в 60 неможе зліпити пільмені, зробити вареники, повір це вражаюче ;) а вірити чи ні ... ну ніхто ж не примушує. чим далі, тим більше справжніх дівчат. і це радує :)

)))))))