Ой, скільки написав всього... Треба перечитати буде якось, я біблію не відкривала вже років... багато. Мабуть, тоді увагу не звернула в силу власної недосвідченості :)
Або ж було нудно. Як не крути, а біблія написана недостатньо динамічно, тому читається через силу.
Я отримав таку сильну ненависть до релігій ще в дитинстві. Ще коли мені було 4 чи 5 років, батьки почали примушувати мене читати біблію. Я не хотів читати, а доводилось. Ось чому звернув увагу на весь той негатив. Ще в ті далекі часи я воював з батьками через нашу релігійну несумісність. Коли мама вечорами примушувала читати "Отче наш", а я, звісно ж, посилав її куди подалі, вона замість того щоб звалити від мене починала сама читати це закляття над моїм ліжком, чим доводила мене до істерик.
Лише в 14 років я став достатньо сильним (фізично), щоб постояти за себе. Саме тоді я свій натільний хрестик викинув в шкільний туалет, а мама нарешті перестала виносити мені мозок християнством.
Жах... Я притримуюсь точки зору свого діда, дуже мудрого чоловіка, як на мене. Він сказав колись так: "Бога немає, але щось-таки над нами є". Хрестик ношу, чесно признаюсь, але фанатиком не являюсь. У церкві за останні 10 років була разів чотири
Над нами нічого немає. Ми - головні для себе. Навіть якщо ми чогось не розуміємо, ми не повинні наділяти це містичними рисами. І якщо десь в Космосі є розвиненіші істоти, ми не повинні вважати їх богами. Вони нам рівні... просто розумніші або ж технічно розвиненіші.
До речі, приблизно півроку тому я батькам сказав, що не завадило б попросити у мене пробачення за хрещення без моєї згоди. Батько сказав, що не вважає цей свій вчинок помилкою і не проситиме пробачення. Я сказав: "Ви ж уже не молоді. Скоро старість... Як воно, рухатись назустріч смерті з усвідомленням того, що залишились не пробаченими власним сином?", на що мама відповіла: "У нас немає сина.". Після цієї фрази мама посміхнулась як ніби пожартувала, але посмішка була вимушеною... Очевидно, ісусова заборона на любов до рідних таки діє.
Пробач... Але, на мою думку, у твоїх батьків вавка в голові на грунті релігії. В біблії є заповідь про "Не сотвори себе кумира". Якщо вдуматись, то тут уже кумиром виступає буквальне сприйняття бога. Вірити треба, але й розум мати
Ну, я б не сказав, що мої батьки - релігійні фанати. В церкву не ходять. Навіть паски не святять. Християнами себе не позиціонують. Вони вважають, що бога в християнському розумінні немає, але щось над ними є... Коротше кажучи, вони такі ж релігійні пофігісти, як більшість українців. Просто вони вирощені в авторитарній країні, тому свободу волі інших людей ненавидять. Коли я ще в дошкільному віці сказав, що ніякі боги мені не треба, а я сам вирішу як мені жити, їх це обурило - як це так, що малявка сміє мати власну думку.
Якби я відрізнявся від них чимось іншим, вони б впали в екзальтацію з іншого приводу.
Комментариев: 64