Інколи буває що дівідюк плутає звукові стрічки та зображення, якшо диск забацаний.
Це був епіграф, а ось і сама історія. Одразу кажу, що ніхто не вірить ні мені, ні живому свідку, який мало не став мертвим від реготу. Але я присягаюся, що це правда.
Коли ще я не мав інтернету, я записав у приятеля диск з фільмами Акіро Куросави. Він ще скинув на болванку твори Леся Подерев"янського. Ось, врубаємо дівідюк. Чорно-білий японський пейзаж. Тітри ієрогліфами. Самураї. І все це супроводжується голосом Митця, який постійно повторює одну фразу:"чм* японське... чм* японське... чм* японське... чм* японське..."
Єдине, про що я жалкую, що тоді не мав цифрової камери, щоб зробити відеозапис.
Комментариев: 2