Нічого я не гну. Я розказую як жив я, і про майонез із горошком - не видумка. Ковбаси в містах-мільйонниках були, але хто ж їх докупиться, так само, як і шоколадки з "Ассортями". Повторююсь ще - мої батьки були робітниками - будівельниками, дітей троє, а тому піраміди із згущенки були не для нас..Плохо работали твои родители, если у вас так плохо все было!
Меня с племянницей воспитала одна моя мать и я не помню в жизни вообще никакой нужды, особенно в еде и мясном. Даже велосипед смогла мне купить в седьмом классе, а при поступлении в техникум - магнитофон!
И работала всего-навсего кассиром!
Так, что тогда жили кто как хотел, а сейчас перекрыт кислород со всех сторон!
Круто, три роки збирала на магнітофон...
ага, пам'ятаю, особливо у селі. я усе дитинство у с. Требухів провів, 1979-1984, потім до Монголії поїхав з батьком (до речі, там вперше сгущені вершки побачив, прості і з какао), так що про 84-86 не скажу, а от 79-84го у сільмазі хліб не кожного дня був, а ковбаса не кожного тижня. А це ж усього 25 км від Києва. Село жило тим, що на базарі вторгувавши мали, а в радгоспі зарплати були злидарські
Комментариев: 209