Перед шерегою рекрутів стоїть прапорник і каже:
— Якщо ви такі дурні, що не можете запам'ятати наказу командира, то купіть собі нотатника та занотовујте як це роблю я.

Вбито Кірава.
Сталін зібрав ЦК і повідомля:
— Вчора вбили палко коханого нами товариша Кірава…
Калінін не дочув:
— Кого, кого вбили?
Сталін уже голосніше:
— Вчора вбили палко коханого нами товариша Кірава…
Калінін знов:
— Кого-кого?
Сталін роздратовано:
— «Кого, кого…» Кого треба, того ј убили!

У школі:
— Що таке соціялізм?
— Це најдовшиј шлях до капіталізму.

Робітник пита у свого начальника:
— Що то є: критика знизу і що то є: критика зверху?
Начальник:
— Нумо, я це тобі наочно продемонструю.
Сам устав вгорі на балконі, а робітнику велів стояти долі. Затим плюнув і влучив робітнику просто на голову:
— Це критика зверху. А зараз нужбо плюј ти.
Робітник плюнув і влучив собі на голову.
Начальник:
— А це критика знизу.

Потяг, відправлениј до комунізму, зупинився, шлях кінчився.
Лєнін:
— Усім вијти на толоку (суботник), будувати насип. Рејки замовимо у капіталістів. Не ми, то наші діти будуть жити за комунізму.
Сталін:
— Бригаду потяга та персонал станції розстріляти. Інших покласти замість шпалів за п'ятирічними планами.
Хрущьоф:
— Усіх реабілітувати. Зняти рејки позаду поїзда ј класти попереду нього. За двадцять років будемо на місці.
Брєшнєф:
— Зашторити вікна, розгојдувати вагони. Кожна нормальна совітська людина зрозуміє, що ми јдемо.
Антропаф: намагався визирнути в вікно, помер.
Чорненко: не намагаючися визирнути в вікно, помер.
Ґарбачьоф: вијшов на платформу, озирнувся:
— Шляху попереду нема, товариші, позаду так само нема. І тому нам необхідно прискорене переформовування нашого потяга.

Сидить Брєшнєф у своїм кабінеті, а тут до нього Суслаф заходе.
— А що, товаришу Суслаф, читав ти мою «Цілину»?
Зніяковів Суслаф. «Читав, аж двічі читав, Лєоніде Ільічу», — каже і до двереј задкує.
— А куди ж ти так заквапився, — Брєшнєф пита.
— Та от, хчу втретє перечитати піти, — відказує Суслаф, — відмінна книга, Лєоніде Ільічу…
Пішов Суслаф, а Брєшнєф сидить і дума: «Ото ж як, усі кажуть, що відмінна. Потрібно би і мені прочитати».

По зустрічі Брєшнєва з канцлером ФРН Брантом.
— Ох і чудово ви, Лєоніде Ільічу, відшили цього канцлера! Він вам — «А як щодо ракет середньої дальності?», а ви јому: «А яких ракет?». Ну, ви ј жартівник! Так і дали чосу цьому канцлеру!
— А якому канцлеру? — здивувався Брєшнєф.

Питання:
— За що Брєшнєф отримав звання Маршала Совітського Союзу?
Відповідь:
— За взяття кремля.

Перше місце на конкурсі дисидентів отримав сантехнік Петренко, що сказав: «Еге, та тут не кран тре' міняти, а всю систему…»

Отримав якось Ґарбачьоф посилку, а розкрити ящик ніяк не може. Послав він Ліґачьова по сокиру, а сам сперся на дашок ящика — тој сам і відкрився.
Зазирнув Ґарбачьоф всередину, баче — там сталінськиј френч, накладні вуса, перука ј люлька. Думає, візьму та приміряю це все на себе. Щојно приміряв — заходе Ліґачьоф.
— Міхаіле Сєрґєјовічу… Ој, пробачте, Іосіфе Віссаріоновічу, а де цеј скурвиј перебудівник, — каже він, а сам сокиркою помахує.