Російська армія фюрера Пукіна. Після служби „гаспада” офіцери розслабляютья горілкою та пивом. Розмова зайшла про дружин. Всі плачуть і жаліються: у одного гроші по кишеням тирить, коли той на рогах прийде, іншого пилить, що весь час п’яний і грошей не приносить... Раптом командир караульної роти каже:
– А у мєня всьо в парядкє! Жена золото! Гатовіт харашо! Нє піліт пачьом зря! Стіраєт, гладіт! Красівая! А в пастєлє – ну ето, карочє, сєкс-бомба! Адна бєда – дамой папасьть втарой дєнь нє можєт...
– А што случілось-то?
– Пароль забила...

Армія.
– Товаришу прапорщик! А шо воно таке мамонти?
– Ну, це... слони допризовники

Донецьк. Зоопарк. Екскурсія. Екскурсовод розповідає:
– Ето індійскій слон, а ето – афріканскій.
– А какая мєжду німі разніца?
– Агромная! Етого зовут – Радж, а етого – Боб!

Український олігарх Рабіновіч приймає на роботу нового охоронця своєї „хатинки”. Дає йому подивитися альбом з фотографіями.
– Це сімейна реліквія! Дивись уважно на всі фото, запам’ятовуй всі обличчя... Запам’ятай, коли хтось із них з’явиться на порозі будинку – мене немає, уїхав у відрядження, буду через півроку...

Єврейська громада попросила олігарха Блюмберга дати грошей на будівництво сінагоги. Він дав сто доларів.
– І шо ви дайотє так мало?!! Ваш син Аркаша дал трі тисячі баксов!
– А шо ви хотітє? Мой син Аркаша можєт сібє позволіть – он імєєт економного папу! А шо імєю я? Сина-разорітєля!

80-ті роки ХХ століття. СРСР. Часи Андропова. Київ. Поділ. Боярського викликають до районного КГБ.
– Ми рєшілі уточніть нєкоториє ваші данниє.
– Ой, раді бога!
– Сколько вам лєт?
– Пятьдєсят.
– А у нас запісано, что вам пятьдесят і із ніх ви чєтирє года провєлі в мєстах лішєнія свободи.
– Чєтирє года! Можно сказать, шо я там і нє жіл!
– У вас єсть брат’я?
– У мєня брат’єв!
– А у нас запісано, что у вас єсть трі брата за граніцей. Одін в Амєрікє, а два – в Ізраілє.
– Во-пєрвих, оні мінє нє брат’я, а ізмєннікі Родіни, а во-вторих, ето я за граніцей, а оні – на родінє!
– У вас єсть дєті?
– У мєня нєт дєтєй!
– А у нас запісано, что у вас єсть двє дочкі і син.
– А развє ето дєті?!! Ето – камні в почках!

Роза, жінка українського банкіра, повідомляє чоловіку:
– Льова, твой новий касір...
Банкір хапається за серце:
– Шо, он здєлал?.. Дєньгі украл?..
– Прєдложіл мнє руку і сєрдце! І я согласілась...
– Слава Богу! А я думал, шо он удрал со всєй кассой...

Моня Ліберзон, один чоловік з України, на півроку поїхав у гості до родичів у Америку. Пожив трохи, роздивився, бачить – його двоюрідний брат Льоня продає хот-доги біля входу до банку. Народу біля банку багато, одні заходять, інші виходять, центр міста – туристи натовпом шастають і дуже часто купують хот-доги. Короче, Льоня круто піднімається. Моня подумав, подумав і каже:
– Льоня, позич, мнє сто тисяч баксов. А я приєду у Кієв, какой-то бізнес замучу. І тожє буду круто подніматься!
– Нє могу, у мєня договор із банком!
– Шо? Какой договор?
– Банк нє продайот хот-догов, а я нє даю крєдітов!

Армія. Вулиця біля військової частини. Два рядових з лопатами. Один копає яму, другий засипає яму. Підходить перехожий, запитує у солдата, який засипає яму:
– Що це ви робите? Чи ви не здуріли? Перший копає, другий засипає...
– Я не другий, я – третій. Другого, який повинен був дерева садити, сьогодні немає – він у лазареті!

Помирає Наум Гурфінкель, один чоловік з Подолу. Біля його ліжка зібрались родичі. Наум говорить дружині:
– Ріва, запомні, портой Леві должєн нам п’ятнадцять гривень...
– Бєру усєх у свідєтєлі !
– Ріва, запомні, слєсар Ліберзон должєн нам тридцять п’ять гривень…..
– Бєру усєх у свідєтєлі ! – говоріт родичам Ріва.
– Сантєхнік Кац нє вєрнул мнє одіннадцать грівень і трідцать восєм копєєк...
– Будьтє свідєтєлямі!
– Сапожнік Зільбер должєн двадцать гривень...
– Запомнітє!
– І не забивай – я должєн булочніку Кацу 35 копєєк…
– Ой, Боже, люді, відітє, шо з чєловєком дєлаєт болєзнь? Бєдний Ньома, у нєго начинається брєд….
- Да, я брал у борґ у Пірнера тріста гривень...
Дружина ридає:
– Бідний Гурфінкель... У нєго ужє начался брєд...