ну очінь любєзно! яке їхало, - таке здибало то вони не чули, як ми з моєю пожизнєнною подругою по телефону "любєзнічаєм" З роками чомусь все важче спілкуватися, щоб не образити. Нє, у нас особливі відносини, тому ми не образимо одна одну. Я її довше пам"ятаю ніж себе. Іноді хочеться її придушить, але життя без неї не уявляю. Рітка - то ДРУГ! Але є і та, що тримаємося від студентської лавки. Може, тому, що далеко від Рівного до Черкас, то завжди мало часу, шоб наговоритися: телефон перегрівається А як зустрінемось, то і не знаємо, з чого краще почати, - години летять непомітно;)

З роками чомусь все важче спілкуватися, щоб не образити. Нє, у нас особливі відносини, тому ми не образимо одна одну. Я її довше пам"ятаю ніж себе. Іноді хочеться її придушить, але життя без неї не уявляю. Рітка - то ДРУГ! У нас були особливі відносини. Чотири сім"ї - нерозлийвода, - на заздрість всім. Десятки років. Уже минуло.
Ну чотири сім"ї - це вже трохи величенька компанія. Люди - кожне різне, зі своїми тараканами. Хтось комусь подобається більше, хтось комусь - меньше.
А ще буває, що минає дружба, ну от минає, та й все.
А тут, - і у неї повно друзів, і у мене, але ми одно у одної - єдині. Хоч і спілкуємось в основному по телефону.

ну очінь любєзно! яке їхало, - таке здибало то вони не чули, як ми з моєю пожизнєнною подругою по телефону "любєзнічаєм" З роками чомусь все важче спілкуватися, щоб не образити. Нє, у нас особливі відносини, тому ми не образимо одна одну. Я її довше пам"ятаю ніж себе. Іноді хочеться її придушить, але життя без неї не уявляю. Рітка - то ДРУГ! Але є і та, що тримаємося від студентської лавки. Може, тому, що далеко від Рівного до Черкас, то завжди мало часу, шоб наговоритися: телефон перегрівається А як зустрінемось, то і не знаємо, з чого краще почати, - години летять непомітно
Вірю, вірю бо теж телефони гріємо:)

З роками чомусь все важче спілкуватися, щоб не образити. Нє, у нас особливі відносини, тому ми не образимо одна одну. Я її довше пам"ятаю ніж себе. Іноді хочеться її придушить, але життя без неї не уявляю. Рітка - то ДРУГ! У нас були особливі відносини. Чотири сім"ї - нерозлийвода, - на заздрість всім. Десятки років. Уже минуло. Ну чотири сім"ї - це вже трохи величенька компанія. Люди - кожне різне, зі своїми тараканами. Хтось комусь подобається більше, хтось комусь - меньше.
А ще буває, що минає дружба, ну от минає, та й все.
А тут, - і у неї повно друзів, і у мене, але ми одно у одної - єдині. Хоч і спілкуємось в основному по телефону.

ну очінь любєзно! яке їхало, - таке здибало то вони не чули, як ми з моєю пожизнєнною подругою по телефону "любєзнічаєм" З роками чомусь все важче спілкуватися, щоб не образити. Нє, у нас особливі відносини, тому ми не образимо одна одну. Я її довше пам"ятаю ніж себе. Іноді хочеться її придушить, але життя без неї не уявляю. Рітка - то ДРУГ! Але є і та, що тримаємося від студентської лавки. Може, тому, що далеко від Рівного до Черкас, то завжди мало часу, шоб наговоритися: телефон перегрівається А як зустрінемось, то і не знаємо, з чого краще почати, - години летять непомітноВірю, вірю бо теж телефони гріємо