Говорят, что однажды где-то далеко (а может быть и рядом) произошел такой
случай:

Бездомный человек, собирая газеты для того, чтобы сделать себе из них
постель, заметил случайно странное объявление:

ПРОДАЕТСЯ ДОМ СТОИМОСТЬ 1 ЕВРО

Опечатка, подумал человек и подался добывать хлеб насущный. На заборе возле
мусорного бака, где он обычно искал еду, человек заметил то же странное
объявление.

ПРОДАЕТСЯ ДОМ СТОИМОСТЬ 1 ЕВРО

Глупая шутка, подумал человек и пошел искать пустые бутылки, чтобы хоть
как-то прожить завтрашний день. На центральной площади города он увидел
огромный ...

После землетрясения в Японии, когда спасатели добрались до развалин
дома молодой женщины, они увидели ее тело через трещины. Её поза была очень странной -- она опустилась на колени, как молящийся человек, ее тело было наклонено вперед, а руки что-то обхватывали. Обломки рухнувшего дома повредили ей спину и череп.

С большим трудом, лидер команды спасателей просунул руку через узкую щель в стене к телу женщины. Он надеялся, что она еще жива. Тем не менее, ее холодное тело, говорило о том, что она скончалась. Вместе с
остальной командой он покинул этот дом, чтобы исследовать следующее...

- Я буду в лісі, але ти мені подзвони…
- В мене вже рука замерзла з тобою розмовляти…
- Я випадково стер “Війну і Мир”…
- Бляха, не можу зайти на пошту…
- Я тобі лист десять хвилин назад відправив, ти отримав?
- Скинь мені фото на мило…
- Я телефон вдома забув…
- Я не можу з тобою говорити, ти весь час пропадаєш…
- Положи мені гроші на трубку…
- Давай подаруємо йому домашній кінотеатр…
- Та там всього то двісті гігабайт…
- Я другу світову за німців пройшов…
- Так ти на телефоні порахуй…
- Перейменуй папку…
- Я качаю ельфа…
- Втикни мені зарядку…
- Івана немає...

Професор на лекції:
- Студенти, не соромтеся, питайтеся. Дурних питань не буває, бувають лише дурні відповіді.
- Пане професор, а якщо я встану на трамвайні рейки двома ногами, а руками зловлюся за лінію електропередачі, я поїду як трамвай?

Чоловік, який багато місяців знаходився в комі, прийшов до тями. Його жінка постійно знаходилася поруч з ним. Відкрив очі, він сказав своїй дружині, котра сиділа біля його ліжка:
- Ти була зі мною в самий важкий час. Коли мене звільнили – ти підтримувала мене, коли в мене стріляли і поранили – ти була поруч, коли мій бізнес накрився – ти була тут, коли ми втратили наш будинок – ти була зі мною, коли моє здоров’я стало зовсім паскудним – ти залишалася зі мною. Ти знаєш, Оксано, що я думаю?
- Що, коханий? – посміхаючись, тихенько спитала жінка і її серце наповнилося теплом до чоловіка.
- Я починаю думати, що ти приносиш нещастя.

Розказує друг - був на центральній площі міста на концерті, гаманець лежав в кишені куртки.
Прийшов додому - кишеня защіплена, відкриває - а там замість гаманця якийсь кусок пластику.
Злодії - профі. Нє, ну ясно - гаманець підмінити... То ше не так складно. Але защіпити кишеню із поломаним замком (який вже рік не защіпався, а просто прикривався)...

:)
Здравствуйте, я - Счастье.

Если вы читаете это письмо - значит, я к вам уже пришло. И сейчас
начну ворчать, потому что есть о чем! Наболело, понимаешь ли:

Мне очень много лет - я и само не помню, сколько. Наверное, я было
всегда. Поэтому у меня накопилась масса наблюдений за человечеством.
Никогда не пытались поставить себя на мое место? А зря! Очень полезно
и познавательно:

Вот все говорят: . Мечутся, ищут, мечтают обо мне.
А я, между прочим, никуда и не пряталось! И не убегало! Я все время
нахожусь рядом и только и жду, чтобы меня замети...

Південна Африка. Виглядає ніби це звичайне дерево, але якщо придивитись...