Одного разу вирішили Брєшнєф і Картер позмагатися: хто швидше пробіжить марафонську дистанцію?
Молодшиј Картер, зичајно, випередив Лєоніда Ільіча. От як висвітлила цеј забіг преса.
Американська: «Вчора під час марафону Картер прибіг першим, Брєшнєф — останнім…»
Совітська: «Марафонську дистанцію Лєоніт Ільіч Брєшнєф завершив другим, Картер — передостаннім…»

На колгоспних зборах голова говорить про те, як багато дала совітська влада простим людям:
— Подивіться на Марію Петрівну — вона була простою селянкою, а тепер завідує книгозбірнею. Погляньте на Орисю Хведорівну — вона так само була простою селянкою, а тепер завідує клюбом. Подивіться на Степана Охримовича — був дурень з дурнів, а зараз секретар парторганізації!

На 3-му Зїзді народних депутатів СССР сусід пита чукчу-сусіда:
— Ти кого критикуватимеш у своєму виступу?
— Царськиј уряд Росії.
— За віщо?
— За те, що він продав Америці Аляску, а не Чукотку.

Коли у Франції була велика повінь, США надіслали на допомогу три мільјони долярів. Японія надіслала п'ять мільјонів долярів. СССР прислав десять мільјонів підручників з плавання.

Відбуваються змагання з карате. Вијшов першиј спортсмен: бац! Двох циглин як не було! — «школа змії». Вијшов другиј спортсмен: бац! — розбив рукою три циглини! — «школа бізона», вијшов третіј спортсмен: бац! — головою десять цеглин! — «вища партшкола»!

Брєшнєф і Громико прилетіли з дружнім візитом в одну з африканських країн. Після приземлення літака јого обступили зустрічаючі африканці. На трап вијшли Брєшнєф і Громико. Брєшнєв підкинув «гривеник», піјмав — «аверс» — відтак каже Громикові:
— Тепер твоя черга цілуватися…

— Чуєш, сусіде, що це тобі вчора когут у курнику так голосно репетував?
— Це я јого на зимовиј час переводив.

Мужик стрибнув парашутом і спускається до землі… Повз летить кібець:
— Вітання танцівникам!
— Я не танцюрист, я парашутист!
— Чуеш, чоловіче — там унизу ТАКІ КАКТУСИ!!! Здібності з'являться миттю…

— У меде дідусь героїчниј був. ДніпроГЕС будував, Біломорканал рив, цілину піднімав. А на БАМ не встиг…
— Помер?
— Ні, строк закінчився.

— Пане Миколо, як вам не соромно? Ви сорок років прожили з малжонкою, а тепер залишили її та одружилися з молодою!
— Та що ви розумієте! Зі старою дружиною вночі змучишся: то їј валідол подај, то кватирку прочини-причини. Страхіття! А з молодою як добре: ввечері піде, вранці пријде і всю ніч спиш спокіјно.