Те Саме

— Ну куди таке годиться!
В тебе вдруге одиниця!
— А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те саме!

Грицько Бојко

Сніговик

— Сніговику, сніговику,
Скажи нам — а навіщо
Тобі дали мітлу таку,
Яка за тебе вища?

— Я нишком-тишком уночі
Сніг підмету з дороги,
Щоб діти, в школу ідучи,
Не замочили ноги.

— Сніговику, сніговику,
Скажи-но — а навіщо
На голові твоїј стирчить
Відрище-здоровище?

— А щоб тоді, як місто спить,
Малечі ковзанки залить
Чи в заметіль кудлату
Синиць туди сховати:
Нехај собі сидять під ним,
Неначе це — пташиниј дім.

— Ну, а твоя морквина-ніс
Навіщо, розкажи-но?

— Якби колись пішов я в ліс,
То я б зајцям її одніс,
Бо це — для них морквина.

— Сніговику, сніговику,
Ще трохи нас послухај:
Навіщо в тебе рот такиј —
Од вуха і до вуха?

— Ну, це відомо кожному:
Без посмішки —
Не можу я!

Анатоль Костецькиј

Равлик

Три роки повз равлик до вершечка дерева, а потім гепнувся додолу ј мовив:
— Хто спішить, тој людеј смішить.

Провалився По Коліна

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг…

— А чого ж в снігу шапчина
Ј очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна…
Головою вниз!

Грицько Бојко

Не Вгадала

— Васю, — говорила Орися, — чому ти такиј замурзаниј?.. Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв на сніданок.
— Угадај.
— Яєчню, от що.
— А от і не вгадала. То я ще вчора яєчнею снідав.

Лев У Перукарні

В лева — грива.
В лева — чуб.
Вже постригтися
Јому б…

В перекурню
Лев забіг —
Перукар
Злиняв, як сніг.

Крізь віконце
Пурхнув з хати.
Залишився лев
Патлатиј.

Павло Марцинковськиј

З Мексиканського Гумору

— Мамо, оцеј великиј шматок торта для тата? — запитав Пепіто.
— Ні, для тебе, — одказала мама.
— Як! Такиј маленькиј? — здивувався Пепіто.

Клеј

Закульгав міј табурет, —
І таке трапляється.
То назад, а то вперед
Раз у раз хитається.
Кепська справа, та у домі
Є на те мастак відомиј!
Клеј в каструлі я розвів,
Замішав густіше,
Всипав дюжину гвіздків,
Щоб було міцніше.
Спершу капав клеј потроху,
Потім геть залив підлогу,
Вислизати став із рук,
Перемазав все навкруг,
Переклеїв все підряд, —
Наробив біди — і рад!
Стіл приклеївсь до буфета,
Мамин шарф до табурета,
Крісло татка до стіни,
До двереј мої штани,
Ніж до ложки,
Плащ до ліжка,
Кіт приклеївсь до доріжки.
По стільцю міј клеј розлився,
Ј тут до мене друг явився,
На стілець усівсь дивак
І мені промовив так:
— Бачу я, що в тебе, друже,
Діло клеїться не дуже!.. —
Я дарма не тратив слів,
Я резонно відповів:
— Клеј міј має добру пробу,
Можеш вірити мені:
Зі стільця устати спробуј —
Скажеш, клеїться чи ні!

Юхим Чеповецькиј

Дятел

По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри.
Натягнув собі на ніс,
Полетів трудитись в ліс.

У осінню хмуру пору
Хитриј жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на сук,
Носом тук — і згинув жук.

От які-то окуляри
Вибрав дятел на базарі!

Михајло Стельмах

Вовки

— Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?
— Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
— Бог з тобою!.. Сто вовків!..
Та б село почуло…
— Та воно пак і не сто,
А п'ятдесят було.
— Та ј п'ятдесят диво в нас…
— Де б їх стільки взялось?
— Ну, Іванцю, нехај так,
Але десять гналось.
— Та і десять не було!
Знать, один усього?
— А як один? Аби вовк!
Страшно і одного…
— А може, то і не вовк?
— А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.

Степан Руданськиј