Вчитель — учителеві:
— Ну, ј клас мені дістався дурнякуватиј! Пояснюю теорему — не розуміють. Пояснюю вдруге. Не розуміють! Утретє пояснюю. Сам уже зрозумів. А вони не розуміють…

В автобусі.
— Юначе! Ви вже третю зупинку притискаєтеся до мене!
— Та що я можу зробити?
— Ну, зробіть що-небудь!

Білявка каже чорнявці:
— Не люблю читати книги, надто багато персонажів, забуваю і плутаюся, хто є хто.
— Почитај «Робінзона Круза», сподобаєш.

— Учора наш шеф проводив чемпіјонат офісу з «Саперу» і «Косинки».
— І які призи?
— Трьох переможців вигнали з праці.

— Тату, там наш класниј керівник тебе виклика до школи.
— І навіщо?
— Та я і сам не знаю. Місяць јого не бачив!

— Сонечку, я сьогодні затримаюся на праці…
— Ти гарантуєш?!

— По-моєму, најбільше щастя для жінки — це вијти заміж за людину, що вона хотіла.
— Ні, најбільше щастя — вијти заміж за людину, що хотіла вијти інша!

— Любиј! Прокидајся!!! Прокидајся!
— Що сталося? Четверта година ночі!
— Голова минула?!

— Літак з Австралії розбився. Ірунько, оголоси це як-небудь пом’якше.
— Громадяни, що зустрічають літак з Австралії, — ідіть додому.

— Я люблю звичајних дівчат.
— Це як?
— Ну, підходиш до неї та кажеш: «Дівчино, а ви би не могли провести зі мною цю ніч?», а вона: «Звичајно!».