Раннім утрєчком (десь о 6.30) вийшла я на лоджію картопельки набрать, ну тіпа построїть із себе хазяйку і зварить пурешечку.
Донька вже зібралась на роботу і заглянувши на ту ж таки лоджію прощебетала
- Ну, фсьо, мам, я полетіла! - побігла на роботу.
Я набрала картопельки і.... обнаруживаю, шо доця, чисто машинально мене там закрила!(((
Японамать! 16 градусів морозу, я в оліппієчкі, дубарь! І нікого, і тєлєхфон в квартірє, і шо РОБИТЬ!?
Бить вікно? Жалко... Шо робить?
Стою, мерзну, думаю і жду пока хто-то із людьов покажеця на горизонті.
Знаючи доньчину привичку вилітать із квартіри ...