Приколи

- Кто вчера из увольнения пьяный пришел? - кричит прапорщик перед выстроенной ротой.
Все молчат, отводят глаза.
- Кто! Я вас спрашиваю?!
Один солдат делает шаг вперед:
- Я, товарищ прапорщик...
- Пойдешь со мной похмеляться! Остальные напра-во!

- Товарищ полковник! Вы же высшее образование имеете. Ведь высшую
математику в университете изучали. Она вам хоть пригодилась в армии?
- Конечно! Я вот вчера был в сортире и там пистолет у меня выпал из кармана.
- И что же вы вспомнили?
- Да интегральное исчисление. Я согнул проволоку интегралом и через пять минут пистолет вытащил!

Едет корабль. Впереди по курсу капитан замечает мину. Он говорит боцману:
- Собери команду и отвлеки, чем можешь. Сейчас будет взрыв!
Боцман собрал команду на верхней палубе и говорит:
- Матросы! Нас ожидает непредвиденный, жуткий случай. Но вы не унывайте. Хотите, я покажу вам фокус: своим членом вдребезги разобью палубу!
- Давай, боцман! - закричали матросы.
Боцман достает свой мужской прибор, бьет им по палубе и тут палуба - вдребезги!
Плывут, держась за доски, капитан и боцман.
- Что же ты сделал, боцман? мина прошла мимо!

Генерал - строю солдат: "Здравия желаю!"
И тут каждый из солдат подумал, что если прокричать "Пошел на х@й!",
то в толпе этого будет не слышно...

Идут два рядовых в армии, один говорит:
- Слушай давай над прапором пошутим!
- Хорош! Уже над деканом пошутили!

Кілька слів від мене... Розумію, що публікація цієї історії в мене може бути сприйнята дещо неоднозначно, але мене в ній зацікавила сама специфіка стосунків батьків та дітей, як і атмосфера, котра панує у цій армії... Гадаю, що Вам теж може видатися цікавою ця історія.
______________________________________

- Дзвонить минулого тижня, - Лея п'є каву, сміється і розповідає - ти де, запитую. Про всяк випадок запитую, вона ж може де завгодно бути.
- Та так, - відповідає. - Я тут. У Офакім.
- Господи, що ти робиш в Офакім? Це на краю світу, і край цей, як би так би мовити. Не найблагополуч...

У 1789-1790 рр. адмірал В.Я. Чичагов одержав блискучі перемоги над шведським флотом. Катерина ІІ викликала флотоводця до Петербурга для звіту.
Змальовуючи морські баталії, старий адмірал надзвичайно розпалився, кричав, гамселив кулаками повітря і, до того ж, оздоблював свою оповідь такими солоними слівцями, які тільки й можна було почути на корабельній палубі від досвідченого боцмана.
- Та я їх... В Бога... У душу... Таких-сяких... Розтуди-сюди... Уздовж і поперек... У хвіст і в гриву...
Раптом старий моряк прийшов до тями і з жахом подивився на царицю:
- Винуватий, матінко, ваша імпера...

Капитан:
- Поднять паруса!
- Капитан, у нас судно на электродвигателе...
- Поднять электродвигатель!

У Армії Оборони Ізраїлю служить чимало бедуїнів, тобто арабів-кочівників. Служать вони зазвичай в окремих прикордонних батальйонах або ж як слідопити. Пустеля, можна сказати, у них в крові, на будь-якій місцевості без карти орієнтуються як по компасу, а помітити в дорожньому пилі сліди мінування краще за них не може ніхто. Солдатами вони вважаються сміливими, дуже гордими, але не дуже розумними (що робити)... Так от, на кордоні з Єгиптом один такий слідопит, назвемо його Мухаммад, посперечався, що пройшовши по контрольній смузі, він доторкнеться до електричної огорожі і сховається неподалік...