Виявляється, вирз: "Чоловік сказав - чоловік зробив" правильно звучить так:
"Чоловік сказав. Жінка нагадала. Жінка нагадала. Жінка нагадала. Жінка
нагадала. Жінка задовбала. Чоловік зробив".

Дружина, збираючи чоловіка на рибалку, інструктує його:
- Головне в рибалці що? Головне - не переплутати наживку з закускою! Не давай телефон жодній щуці, не хвали дружину, не пересмаж шашлик, не згори в лазні. І, найголовніше, не дзвони мені! Я з дівками на полювання!

Мюллер Штірліцу: - Ви знаєте, Штірліц, у мене для вас дві новини: одна погана і одна дуже погана. З якою почати? - Ну, мабуть, з поганої... - Російська радистка все розповіла! - А дуже погана новина? - Розповіла не нам, а вашій дружині!

У черзі до їдальні стоять Мюллер, Борман, Гіммлер та інші співробітники. Розіпхавши всіх, до буфетної стійки підходить Штірліц, бере обід і сідає за крайній столик. Черга з в шоці проводжає його поглядом. Голос за кадром: - Вони не знали, що Герої Радянського Союзу обслуговуються позачергово.

Штірліц зловив собаку, напоїв її бензином і відпустив. Собака пробігла 50 метрів і впала. - Напевно, бензин скінчився, - подумав Штірліц.

"Вальтер, хочете ще один доказ того, що Штірліц російський агент?" - Торкнув Шелленберга за лікоть Мюллер, стоячи в черзі в офіцерському буфеті. "Ви знову за старе, друже ..." - Відгукнувся Шелленберг. "Дивіться, ось зараз він візьме собі ікри і пляшку горілки ..." Підійшла черга Штірліца і обидва з напругою стали стежити за ним. А Штірліц взяв кави і коржик, і, як би ненароком, показав їм язик.

Штірліц зайшов в їдальню. Замовив гречану кашу і каву. Чистих виделок і ложок не було. Довелося їсти руками. За довгий час Штірліц вперше відчув себе радянським офіцером.

"Штірліц, Ви російський агент. Від Ваших документів разить російською горілкою. Даю Вам дві години на роздуми ..." - Вимовив Мюллер. Через дві години Штірліц знову стояв у кабінеті Мюллера: "Я згадав, я все згадав. Коли Шеленберг ставить печатку на документи, він робить так: (Показуючи, Штірліц щосили дихає на уявну печатку і з силою припечатує її до уявний документ)

Загнаний в кут Штірліц засунув руку в кишеню. "Це кінець ...", - подумав Штірліц, - "А де ж пістолет?"

Штірліц хотів повісити фіранку. Але зробити це було непросто - фіранка пручався і бив його по голові гантелею.