— Ви гарантуєте, що це справжніј Рембрандт?
— Так-так, гарантія два роки.

Розмовляють два собаківники.
— Я хтів свого сенбернара так видресирувати, щоби він гавкав, коли захоче їсти. Сотню разів я показував јому, як це треба робити!
— Ну, і як успіхи? Коли голодниј, він тепер гавка?
— Ні, але він тепер нич не їсть, доки не загавкаю я…

Мама зранку каже дочці:
— Донечко, мені сусіди сказали, що ти спиш зі своїм нареченим!
— Јој, мамо, ви більше слухајте, сусіди вам розкажуть — у них як із ким переспиш, так одразу вже і наречениј.

Ідуть дві медсестри зранку на роботу. В однієї великиј синець під оком.
— Подруго, що це в тебе з обличчям?
— Та розумієш, чоловік зранку прокидається, а я јому: «Ти з якої палати?!»

Зустрічаються дві подруги, які давно не бачилися. Одна запитує про життя, про чоловіка.
— Та він увесь час пізно додому повертається.
— І чим пояснює?
— Нічим. Локшину мені на вуха віша, віша…
— А ти що у відповідь?
— А я јому цю локшину на роги намотую, намотую…

До корчми заходе клієнт, у якого обидві руки в гіпсі. Підходе до корчмаря:
— Пан не міг би дістати з моєї кишені гроші на пиво?
— Так, звичајно.
— Будьте ласкаві, піднесіть келих до мого рота.
— Так, звичајно.
Після кількох келихів:
— А не підкажете, де тут туалет?
— Через два квартали звідси, на автозаправці!

Дівчина на побаченні:
— А ти з ким-небудь цілувався до мене?
— Що ти, люба. Лише один раз, і то на людях.
— А люди що там робили?
— Кричали: Гірко»!

Дев'ята ранку. Двоє сильно пом'ятих мужиків купують пиво. До пляшки приклеєна пачка з горішками (чергова акція)…
Першиј:
— Дивися, тут ще ј горішки є…
Другиј (після паузи):
— Це щоби від білочки відкупитися, коли пријде…

Вступниј іспит. Абітурієнт нич не зна. Професор каже:
— Ставлю одне просте запитання, якщо правильно відповіси — вступиш. Добре?
Абітурієнт радісно погоджується.
— Скільки лампочок у ціј кімнаті?
— П'ять, — швидко порахувавши, радісно каже абітурієнт.
— Пријдеш наступного року, — каже професор, вијмаючи з кишені піджака шосту лампочку.
Минув рік…
Історія повторюється, і абітурієнт потрапля до того ж професора.
— Так скільки лампочок?
— Шість! — упевнено каже абітурієнт.
Професор виверта кишені — вони порожні, і бере ручку, щоби написати «не склав»…
— Ні, професоре, — каже абітурієнт, і дістає з кишені шосту лампочку.

— Учора на вечірці я познајомився з дівчиною, і ми якось одразу перејшли на «ти».
— Що, прямо відразу?
— Так. Вона мені сказала: «Та пішов ти!».