Моя шкільна подруга, яскрава й гарна дівчина, завжди була оточена чоловіками. Але вибирати не квапилася. Нарешті серце розтануло. І вона погодилася піти зі своїм кавалером у ресторан. Посиділи, випили, повечеряли - все як має бути. А подрузі багато не треба, щоб стати "загадковою". Словом, проводжає хлоп її додомку (а діло було на Хортиці), минають вони пляж... І тут панночка заявляє: купатися хочу! Кавалер і так, і інак - мовляв, і пізно, і темно, і вода не дуже, та й купальника вечірня сукня під низом не передбачає... Але дівчина - кремень: купатимуся - і край! Словом, стягує сукню, далі ...

- Сволота, покидьок, кобель! - Кричала жінка, нервово закидаючи речі в пухкі валізи. - Я витратила на тебе кращі роки свого життя! І це твоя вдячність?
Її чоловік байдуже сидів у кріслі, навіть не дивлячись на дружину, його обличчя було втіленням спокою.
- Ну скажи, як ти дізнався? - Раптом запитала жінка. - Хоча ні! Я і так знаю! Ти ніколи не довіряв мені, стежив за мною і безпричинно ревнував! Подумаєш? Одна маленька пригода, швидкоплинна ні до чого не зобов'язуюча ... Та й було воно давно! Звідки ти дізнався про санаторій? Лідка розповіла?
Чоловік мовчав, жоден мускул на обличчі його ...

Одна моя знайома, дуже вродлива, струнка висока дівчина, скульптор за професією, що належить до тієї нечисленої групи жінок, котрі є просто магічно привабливими для мужчин всіх вікових груп і категорій.
Оскільки жодні природні дані не є запорукою сталого успіху у мужчин, а він для неї просто незамінний, то ця дівчина відвідує тренажерний зал, обладнаний у одній із шкіл.

У тренажерних залах існує неписане правило: відвідувачі не зосереджують уваги один на одному і виконують програми, індивідуально підібрані тренером в залежності від фізичної підготовки, статури, віку тощо. Проте щоразу...

Аки блудна дщерь у батьківській хаті на Різдво полізла у коробку зі старими фотками. Дійшла висновку, що усі старі дофейсбучні фотки поділяються на кілька груп:
1) кто всє еті люді? (слава Цукерберґу за теґування!)
2) огоспадібожежмой!
3) оцю подалі - в людини сім'я, діти...
4) де це я?
5) я?

Десь півроку тому, на другий тиждень перебування на Полтавщині снідаємо манною кашею: я, мої колеги з Києва, Луганська та Запоріжжя і один місцевий з Лохвиці, Руслан. Спробувавши сніданок, останній дивно дивиться на нього й каже: "I love kakashka!" - чистюсінською навіть не англійською, а австралійською (не "ай лав", а "ай лов"). Ми всі роззявляємо роти й широко розплющеними очима дивимося на Руслана. І тут він, не розуміючи причин нашої спантеличеності, повторює з розстановкою: "Ловка кашка!". До нас нарешті доходить: Руслан хвалить манну кашу). Пауза. Регіт.))

Є така публіка, котра вважає себе інтелігенцією лише за те, що має інтелігентних предків до надцятого коліна. Ця публіка зневажає тих хто не торчить від Муратовой і Тарковського, тих хто не бачить в "Чорному квадраті" нічого крім чорного квадрату, а інтелігентів від станку вважає за бидло.

І ось, одній з таких дівчат я вирішив зробити жарт. Скинув на її компьютер вибрані твори Леся Подерев"янського і описав їх наступним чином:

-Ось, дивись, це аудіозапис творчих вечорів де український драматург читає свої твори. Ось, наприклад, "Казка про ріпку". Це п"єса про вчених, яківивчають приро...

Інколи буває що дівідюк плутає звукові стрічки та зображення, якшо диск забацаний.
Це був епіграф, а ось і сама історія. Одразу кажу, що ніхто не вірить ні мені, ні живому свідку, який мало не став мертвим від реготу. Але я присягаюся, що це правда.
Коли ще я не мав інтернету, я записав у приятеля диск з фільмами Акіро Куросави. Він ще скинув на болванку твори Леся Подерев"янського. Ось, врубаємо дівідюк. Чорно-білий японський пейзаж. Тітри ієрогліфами. Самураї. І все це супроводжується голосом Митця, який постійно повторює одну фразу:"чм* японське... чм* японське... чм* японське... чм* ...

Одна молода сім'я (тато, мама та дочка 6 років) відправилася за подарунком у магазин для своєї подруги тітки Валі. Тітка Валя була на 9-му місяці і вже лежала в пологовому будинку. Дочка активно брала участь у виборі подарунка і її, зрозуміло, зацікавили подробиці. По дорозі назад додому відбувається наступний діалог.
Дочка:
- А у тітки Валі синок буде ?
Мама:
- Так.
Дочка:
- А де він зараз у неї?
Мама:
- Ну... У черевці.
Далі слідує довга пауза. І вже біля самого будинку дочка говорить:
- Мама, ти говорила, що якщо смоктати брудні пальці, то в животі заведутьс...

Під час тестування з української мови одним із завдань було написати твір. Його тема цьогоріч звучала так: Довести або спростувати думку: «Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить...». Далі йдуть найсмішніші цитати з творів майбутніх студентів.

1. Тож якщо ти наступив на граблі раз, запам'ятай назавжди як їх правильно класти на землю, а краще прибери їх з дороги.

2. Німетчина хочь і програла війну, але зараз, обдумавши свої помилки, живуть навіть краще, ніж ми.

3. Коли Шевченка посадили за грати, йому було 27 років, а коли він одсидів і вийшов на волю, він став с...

Газета The Sun опублікувала список знайдених нею забавних назв доменних імен. Це часом смішні чи безглузді імена сайтів. Газета називає ці назви дурними і безглуздими, припускаючи, що такі імена сайтів з’явилися випадково.

Прикладом такої назви може служити адреса penіsland.com. З назви зовсім не очевидно, що мова йде лишень про сайт (своєрідний “острів”), де можна купити авторучки.

Серед інших назв, знайдених журналістами The Sun, можна відзначити:

whorepresents.com – це зовсім не сайт повій, а база даних по пошуку відомих людей.
expertsexchange.com – не сайт фахівців зі зміни с...